Айзек Азімов

1. Біографія

А́йзек Азі́мов  — американський письменник, професор біохімії Бостонського університету, популяризатор науки, один з найвідоміших майстрів наукової фантастики. За заслуги перед жанром Азімова було включено Залу слави фантастики.

Айзек народився 2 січня 1920 в єврейській родині в містечку Петровичі Литовсько-Білоруської РСР (нині Смоленська область Росії). У 1923 році вони переїхали до США, у 1928 році стали громадянами цієї країни. 

Як сам Азімов вказує в автобіографіях («In Memory Yet Green», «It's Been A Good Life»), його рідною і єдиною мовою в дитинстві був їдиш. З художньої літератури в ранні роки він ріс переважно на оповіданнях Шолом-Алейхема. 

У 5 років Айзек Азімов пішов до школи (він мав би піти до школи в 6 років, але мати виправила його день народження на 7 вересня 1919 року, щоб віддати його до школи на рік раніше). Після закінчення десятого класу в 1935 році, 15-річний Азімов вступив до коледжу, але через рік той закрився. Тому Азімов вступив на хімічний факультет Колумбійського університету у Нью-Йорку, де здобув 1939 року ступінь бакалавра, а 1941 року — магістра з хімії і вступив в аспірантуру. 

У лютому 1942 року, на День святого Валентина, Азімов зустрівся на «побаченні всліпу» з Гертрудою Блюгерман. 26 липня вони одружилися. 

З жовтня 1945 по липень 1946 Азімов служив в армії. Потім повернувся в Нью-Йорк і продовжив освіту та став доктором біохімії. 

1970 року Азімов розлучився з дружиною і майже одразу став жити з Джанет Опал Джеппсон, з якою познайомився на бенкеті 1 травня 1959 року (до цього вони зустрічалися в 1956 року, коли він дав їй автограф; Азімов взагалі не запам'ятав ту зустріч, а Джеппсон визнала його неприємною людиною). Розлучення стало чинним 16 листопада 1973 року, а 30 листопада Азімов і Джеппсон одружилися. 

Помер 6 квітня 1992 року від серцевої і ниркової недостатності на тлі СНІДу, яким був заражений під час операції на серці в 1983 році.

2. Творчість

Як у науково-фантастичних, так і в науково-популярних творах Азімова виявляється просвітницький дух прихильника розуму і знання, глибоко заклопотаного майбутнім людства. Багато вчених, що вивчають перспективи створення штучного інтелекту, визнають вплив його творів. 

Найкращими є його книги про роботів, у тому числі «Я, робот» (1950), детективна серія «Сталеві печери» (1954), «Оголене сонце» (1957), «Роботи світанку» (1983) та «Роботи та Імперія» (1985).

Серед інших науково-фантастичних творів Азімова виділяється «Трилогія про Фундацію» (1964), що зображує занепад Галактичної Імперії. Романи, що продовжують цю трилогію, «Межа Фундації» та «Фундація та Земля», було опубліковано в 1982 та 1986 рр.

Блискучим зразком науково-популярної літератури є «Путівник в науку розумної людини» (1960) присвячений історії і популяризації природничих наук. В тому ж стилі написані книги «Неземні цивілізації» (1979), «Досліджуючи Землю і Космос» (1982) і «Всесвіт. Від Плоскої Землі до Квазару» (1966), «Кінець Вічності» (1955). Азімов також є автором детективів: «Подих смерті».