Робочий архів

  Диктант   Іванко прокинувся вдосвіта. Він узяв невеликий окраєць спеченого матір’ю хліба й пішов на вигін. 1. Зеленаво-жовта отава лоскотала босі ноги, зашкарублі від сонця та вітру, а туман пах бузковим цвітом, настоянім на теплі та вранішній тиші. Погустіле повітря струшувало на землю важкі краплі й колихалося, неначе блакитні драглі.     2.  Обважнілі від густої роси трави хилилися додолу. У срібно-голубому небі снували жайворонки й наповнювали повітря кришталевим дзвоном. 3. Біля озера, порослого лататтям, крутилися й танцювали метелики. 4. У тендітних крильцях, розмальованих химерними візерунками, відбивалось і небо, і сонце, й озеро. Здавалось, озеро мерехтіло й неначе було вкрите танцюючими квітами.   «От би й мені стати метеликом», - подумав хлопчик.   Сонце піднялося ще вище вгору, вітру майже не було. Іванко озирнувся довкола й побіг назустріч новому дню. Літній табір Текст для аудіювання: Цього літа Ірина та її друзі поїхали ...

  Останній гетьман     Ця історія дуже подібна до казки.     Жив у селі Лемеші пастушок Олексій, син Наталки Розум, а в просторіччі - Розумихи. Співав у церковному хорі, допомагав дячкові. А тут сталося диво. Селом проїздив високий російський сановник, котрий, почувши рідкісний голос Олексія, забрав юного співуна з собою до Петербурга. Привіз прямісінько в хор при царському дворі. Там юнак упав в око царівні Єлизаветі Петрівні. Вона гаряче полюбила вродливця з Лемешів. Олексій став дворянином, йому подаровано великі маєтності. Але це ще не все! Впливовий сановник став не просто фаворитом Єлизавети Петрівни, вона, як виявилося, таємно з ним обвінчалася! Цікаво, що Олексій Розум умудрився не втратити від такої запаморочливої кар’єри голову. Російські, а за ним і радянські історики показували Розумовського лакеєм та пияком. Факти ж свідчать про те, що він був розумним, вольовим, наполегливим і рідкісно артистичним чоловіком, який блискуче виконував роль, яку сам дл...

 Білими нитками шито… Дослідники розповідають, що у давні часи процес вишивання можна було назвати ритуалом – за нього брались у визначені дні, із чистими світлими думками, закладаючи позитивну енергію у свою працю. Цікаво, що тоді жінки не копіювали чужі узори, не відшивали їх з інших виробів чи схем. Їх роботи були індивідуальними. Жінка володіла «мовою» орнаментального письма, де через кольори, лінії, візерунки створювала абсолютно унікальну річ, закодовану на добру долю для себе, чи рідної людини. А от відшити чужий узор для сорочки, наприклад, означало взяти на себе чужу долю.  Перші вишивки на території України з'явилися ще за скіфів. Археологічні розкопки підтверджують, що знайдені на Черкащині фігурки чоловіків, створені ще у VI столітті, в своєму оздобленні мають не тільки структурні особливості українського одягу XVIII-XIX століть, а й елементи давнього орнаменту. Про той же орнамент розповідав і арабський мандрівник у своїх описах русів, які датуються Х століттям. Х...

  Контрольне ауд іювання 7 клас.  Пісня в Шевченковому житті Народною піснею починається життя Тараса Григоровича Шевченка, нею визначається коло музичних явищ, яке його оточувало, у ній – його натхнення, велич і вічність. Вона змалку живила Тарасову уяву, через неї пізнавав він сучасне й минуле свого народу, його думи, прагнення, боротьбу проти національного й соціального гніту. Народна пісня була для нього розрадою, супутницею, порадницею і в не меншій мірі – об’єктом гарячого мистецького зацікавлення й дослідження.   Був Шевченко натурою вельми музикальною, мав добрий голос, чудову пам’ять і неабиякий музичний слух. Дослідники життя й творчості поета одностайно зазначають, що вже малим хлопчиком, тільки зачувши нову пісню, він одразу, без найменшого зусилля переймав її слова й мелодію.   Шевченко без пісні не міг жити. У раннім дитинстві він слухав журні пісні, що їх співала мати, а після її смерті – сестра Катерина. Найдужче враження справляли на нього ті н...