Віктор Гюго "Собор Паризькох Богоматері"

 

Перший роман Віктора Гюго і перший історичний роман французькою мовою.

Паспорт твору

Автор: Віктор Гюго.

Твір: «Собор Паризької Богоматері».

Дата написання: січень 1831 р.

Жанр: романтичний історичний роман.

Художній напрям: романтизм.

Естетичні принципи: зображення життя в його контрастах; використання гротеску у створенні образів; відображення реалій життя; потворне відтіняє красу.

Тема. Тема краси (людина і мистецтво) і творчості. Тема кохання. Тема народу. Показ середньовічної Франції на порозі доби Відродження.

Проблематика. В.Гюго показав, як кохання і краса, собор вплинули на душі Клода Фролло і Кавзімодо. Загальнолюдські проблеми: кохання, смерть, зрада, відданість.

Ідея / Ідейний зміст. Антиклерикальна ідея роману. Боротьба між Добром і Злом.

Основний конфлікт. Конфлікт між Добром і Злом (філософський, моральний). Конфлікт короля з людьми (політичний).

Сюжет: красуня Есмеральда стає предметом обожнювання двох чоловіків – антиподів: архідиякона Клода Фролло і дзвонаря Квазімодо. Проте Есмеральда закохана в ротмістра королівських стрільців Феба де Шатопера. Ревнуючи циганку до Феба, архідиякон звинувачує дівчину у чаклунстві, і її засуджують на смерть. Квазімодо рятує Есмеральду від шибениці і переховує в Соборі Паризької Богоматері. Клод Фролло переслідує дівчину; вона гине, лишаючи розбитим  серце Квазімодо. Дзвонар, помстившись Клодові за смерть Есмеральди, вмирає з туги й безвиході.

Система образів: у романі всі образи змальовані за принципом романтичної поетики – зображення життя у його контрастах.

8.Підсумок уроку.

На фоні історичних подій, які асоціюються з сучасністю, ми бачимо непримиренну боротьбу добра і зла, віри та безвір’я, краси та потворності. Таємничість, гротеск, контрасти на фоні трагічної боротьби героїв між собою та їх внутрішня боротьба, сильні яскраві особистості – усе це ознаки романтизму. Тому ми називаємо «Собор Паризької Богоматері» історичним романтичним романом.

Персонажі роману

Есмеральда

Есмеральда (фр. Esmeralda; при народженні отримала ім'я Агнес) — головна героїня роману, вродлива молода циганка. Ставлення парижан до дівчини змінюється протягом твору: спочатку вона улюблениця, потім її ненавидять, вважаючи відьмою, а після того, як її врятував від страти Квазімодо, вона знову отримує любов парижан.

Есмеральда — єдиний персонаж, який виявляє співчуття і доброту до Квазімодо: коли горбань страждає від покарання і натовп сміється над ним, лише Есмеральда подає йому воду. Через це він закохується у дівчину, хоча горбань занадто огидний для Есмеральди. Квазімодо та Клод Фролло кохають дівчину, але Есмеральда закохується в капітана Феба, вродливого капітана, який просто хоче спокусити її.

Клод Фролло

Клод Фролло (Claude Frollo) — головний антагоніст роману, архидиякон Собору Паризької Богоматері. Суворе ставлення і алхімічні досліди сприяють відчуженню його від парижан, які вважають його чаклуном. Його батьки померли від чуми, коли він був молодим юнаком; його теперішня сім'я — Квазімодо і зіпсований брат Жеан.

Його божевільний потяг до Есмеральди коштує архидиякону життя — Квазімодо зіштовхує Фролло з собору, дізнавшись про роль, яку його опікун відіграв у смерті Есмеральди.

Квазімодо

Квазімодо (Quasimodo) — дзвонар з Нотр-Дам, глухий горбань. Незважаючи на назву англійського перекладу роману (The Hunchback of Notre Dame, «Горбань з Нотр-Даму»), він не є головним героєм цієї історії.

Церковні дзвони зробили його глухим. Залишений дитиною, Квазімодо відданий своєму опікуну — Клоду Фролло. Горбань рідко залишає собор — люди зневажають і уникають його через зовнішній вигляд.

На святі Дурнів Квазімодо обирають Папою дурнів через його вади — він найвідразливіший з усіх парижан. Клод Фролло наказує Квазімодо викрасти Есмеральду, але дівчину рятує Феб, а Квазімодо схоплюють. Під час покарання лише Есмеральда зглянулась на горбаня і дала йому води. Згодом вже Квазімодо рятує Есмеральду від страти і ховає її у Соборі. Захищаючи дівчину, він вбиває Жеана Фролло, а зрозумівши, що саме Клод Фролло винен у смерті Есмеральди, скидує опікуна Собору.

Через роки знайшли кістяк Квазімодо у могилі Есмеральди — горбань тільки після смерті поєднався з тією, яку кохав.

Феб

Феб де Шатопе́р (Phœbus de Châteaupers) — капітан лучників короля. Він врятував від викрадення Есмеральду і зацікавився дівчиною. Феб заручений з Флер-де-Ліс, але бажає володіти Есмеральдою. Клод Фролло намагається вбити Феба, але капітан виживає. У замаху звинувачують Есмеральду.

П'єр Гренгуар

П'єр Гренгуар (Pierre Gringoire) — поет. Він потрапляє у «Двір Чудес» і щоб вижити, одружується з Есмеральдою. Разом вони виступають перед парижанами.

Клопен Трульфу

Клопе́н Трульфу́ (Clopin Trouillefou) — король «Двору Чудес». Він намагається визволити Есмеральду з Собору, але зазнає невдачі. Під час нападу на Собор його вбивають солдати короля.

Флер-де-Ліс

Флер-де-Ліс (Fleur-de-Lys) — вродлива і багата дівчина, заручена з Фебом. Ревнує Феба до Есмеральди; передостанній розділ роману закінчується словами про одруження Феба і Флер-де-Ліс.

Жеан Фролло

Жеан Фролло (Jehan Frollo) — сирота, молодший брат Клода Фролло. Жеан — студент, порушник порядку; постійно просить гроші у брата. Під час нападу на Собор Квазімодо вбиває Жеана.

Гудула

Гудула (Gudule), Пакетта (Paquette), Шантфлері (Chantefleurie) — відлюдниця, у якої цигани викрали доньку: з того часу вона ненавидить циган і присвятила своє життя жалобі за Агнес. Найбільше проклинає Есмеральду, вважає її винною у смерті своєї дитини, але згодом дізнається, що вона є її дочкою і намагається врятувати від повішення.