Робочий архів

  Диктант   Іванко прокинувся вдосвіта. Він узяв невеликий окраєць спеченого матір’ю хліба й пішов на вигін. 1. Зеленаво-жовта отава лоскотала босі ноги, зашкарублі від сонця та вітру, а туман пах бузковим цвітом, настоянім на теплі та вранішній тиші. Погустіле повітря струшувало на землю важкі краплі й колихалося, неначе блакитні драглі.     2.  Обважнілі від густої роси трави хилилися додолу. У срібно-голубому небі снували жайворонки й наповнювали повітря кришталевим дзвоном. 3. Біля озера, порослого лататтям, крутилися й танцювали метелики. 4. У тендітних крильцях, розмальованих химерними візерунками, відбивалось і небо, і сонце, й озеро. Здавалось, озеро мерехтіло й неначе було вкрите танцюючими квітами.   «От би й мені стати метеликом», - подумав хлопчик.   Сонце піднялося ще вище вгору, вітру майже не було. Іванко озирнувся довкола й побіг назустріч новому дню. Літній табір Текст для аудіювання: Цього літа Ірина та її друзі поїхали ...

                 Серед величезного багатства української народної творчості народні прислів’я та приказки займають важливе місце.  Прислів’я та приказки становлять один вид поетичної творчості. Це стислі художні вислови народу про різні життєві явища. Вони є одним із найпоширеніших видів народної поетичної творчості, який побутував іще в сиву давнину і дійшов аж до нашого часу.          Народна поетична творчість є багатющим джерелом і для творчості письменників. Художники слова з давніх часів використовували прислів’я та приказки для збагачення своєї мови. Тарас Шевченко, Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Леся Українка високо цінували мудрість народу, висловлену ним у його численних прислів’ях і приказках.          Ця золота скарбниця сповнена народної мудрості і духовності.

  В Україні у XIX столітті все ще зберігалися основні атрибути купальських свят: багаття, гадання на вінках.  Дівчата збирали на луках, у лісі квіти й пахучі трави, плели з них вінки, що символізували Сонце. Серед зібраних рослин мав бути полин — це захист від русалок та відьом. У коси вплітали траву, яка називається лип­ ник, щоб хлопці "липли", прикрашали себе любистком, м'ятою, чебрецем.  Па рубки біля ставка чи річки ставили в землю зрубане дерево. Його  прикрашали квітами, зеленню, стрічками. Увечері біля нього палили багаття, співали пісень. Хлопці й дівчата перест рибували через вогонь парами.  Вважали, якщо руки закоханих у цей час не роз'єднають ся, то вони згодом одружаться. 

  Була глибока осінь 1845 року… Важкі чорні хмари нависли над землею. Зривався холодний вітер. Сіяв густий дощ. Дорогу геть розквасило. У таку негоду Тарас Шевченко повертався з Андрушів у В‘юнище. У цих селах на Переяславщині він тоді, за дорученням Киівськоі археологічноі комісіі, змальовував пам‘ятки старовини. Конячина ледве тягла воза у багнюці. Шевченко промок до нитки. Ще в дорозі його морозило, а коли надвечір прибув у В‘юнище, відчув себе зовсім хворим. Довелося злягти у ліжко в чужій хаті. Про хворобу Тараса Григоровича дізнався його приятель лікар А.О. Козачковський і негайно перевіз поета до себе в Переяслав. У нього виявилося запалення легенів. Від цієї хвороби в ті часи небагато видужувало. Про це знав Шевченко. І важкі думи снували в його голові. Невже так рано прийшла остання година ? Ще ж і тридцяти двох років не прожито ! Ще ж скільки задумів, прагнень не здійснено! Невже не доведеться більше побачити широкі лани й високі могили, і Дніпро ревучий на милій Украіні?...

  ДЕНДРОПАРК «АСКАНІЯ-НОВА» «Асканія-Нова» — це ціла країна зі своїми дендропарком, ботанічним садом, парками, зоопарком та зоною дикого степу. Тут природа живе своїм життям, дозволяючи людям лише спостерігати її дивовижну красу. До наших часів у парку збереглися реліктові породи бука, що є великою цінністю європейського масштабу. У парку росте близько двохсот різновидів трав і квітів, проживає понад тридцять видів тварин. Тут можна побачити кілька видів папоротей і орхідей, проліски і багато інших рідкісних рослин. З тварин зустрічаються і ссавці, і плазуни, і земноводні, частину яких занесено до Червоної книги України. Парк природи «Північне Поділля» також має величезне історичне й культурне значення. На його території розташовуються кілька храмів, пам’ятників, замків і музей. У парку є дивовижної краси скелі й ущелини, що повністю створені природою.

  Там, де вчора був шлях, сьогодні без кінця-краю піниться гостроверхими переметами розбурхане снігове море. Грайливий вітер штовхає мене в плече; я, затуляючи руками обличчя, мимоволі роблю крок, потім другий, а вітер, радісно пустуючи, кидає сніговий пил в очі… Так я брів навмання, коли-не-коли зупиняючись, аж поки не натрапив на лісосмугу. Кроків за двадцять, ніби гірлянда на новорічній ялинці, на кущах спалахували дивовижні червоногарячі троянди. Зненацька налетів вихор, крутонув навколо них, раз у раз засипаючи снігом; біла ковдра під деревами почервоніла розкиданими по ній пелюстками. Я хочу зібрати їх, але новий, ще дужчий порив вітру, немовбито кепкуючи з мене, підхоплює ці пелюстки – вони зникають у білосніжній круговерті. Озирнувшись, раптом бачу: зовсім поряд, перетворивши голий кущ на розкішний букет, сидять червоногруді снігурі. Виходить, то вони ввели мене в оману? Ось вони – мої загублені пелюстки. Птахи радіють снігу, танцюють разом із сніжинками хитромудрий танок. ...

  Наші добрі символи Берегиня, обереги — наші давні й добрі символи. Думаю, маючи такі прекрасні символи, народ зумів уберегти від забуття нашу пісню й думу, нашу історію і родовідну пам’ять, волелюбний дух. Виряджаючи чоловіків та синів у нелегкі походи проти чужинських набігів, матері, дружини й кохані дарували їм на пам’ять ці амулети — рушники з оберегами, аби живими верталися до рідної домівки. У традиційному вкраїнському рукодільництві, зокрема у вишивці та ткацтві, присутні два найосновніші символи — обереги й древо життя. Вони втілювали цілком конкретні реалії — охорону й продовження родинного вогнища. Якщо обереги знайшли своє постійне місце на рушниках, то символізований малюнок древа життя застосовувався переважно на тканих виробах. Щоправда, у давніші часи силуети оберегів та древа життя наносилися шляхом різьблення і стилізованих рисунків також на керамічних виробах, дерев’яних статуетках, фронтонах, віконницях, воротях, коминах тощо. Давня символіка, на думку багатьох...