Робочий архів

  ГРУПА 1 (с.5-12) Частина 2 ГРУПА 2 (с. 12-20) Частина 3 ГРУПА 3 (с. 20-29) Частина 4 ГРУПА 4 (с. 29-35) Частина 5

 Сьогодні пінгвіни знаходяться під загрозою вимирання. Види пернатих, що селяться в Антарктиці, страждають від танення криги. Пінгвіни, що населяють Австралію та Нову Зеландію, стають жертвами собак та кішок, що були завезені туди людьми та з часом здичавіли. Південноафриканські пінгвіни, що мешкають поблизу портів, страждають від сильних забруднень від нафтопереробних підприємств. Галапагоські пінгвіни перебувають на межі зникнення, оскільки їхніми яйцями харчуються мандрівники. За останнє століття численність антарктичних пінгвінів скоротилася на 50% через вилов людиною криля – основного джерела харчування цього різновиду.

11.02.2022. Цим істотам, ровесницям мамонтів, вдалося дожити до наших часів тільки тому, що про їхнє існування дізналися тільки в кінці 18 століття. Щоденний трафік цих тварин пролягає під водою між норами площею до 3 м², в яких вони мешкають або одинаками, або невеликими родинами і які мають вхід на березі, а вихід - під водою. Взимку хохулі не впадають в сплячку. Вони збираються по 12-15 осіб в одному такому підземному сховку - разом легше виживати. Нори, вириті одна від одної на відстані до 30 м, під водою поєднані неглибокими траншеями. Саме ними прогулюються хохулі, коли хочуть поїсти. Затримуючи повітря, вони пересуваються під водою і залишають за собою шлейф бульбашок. Ті піднімаються і вмерзають в кригу, роблячи її пористою і крихкою. В цих місцях, щоб подихати, збираються молюски, п’явки та мальки, і стають тут здобиччю хохуль. Дуже зручно, коли їжа сама пливе до тебе. Адже, щоб насититися, хохулям треба з'їсти за день стільки їжі, скільки важать вони самі.  

4.02.2022. Поросята, що вже втратили смужки, ставши просто рудими, вийшли на прогулянку. Під наглядом свиноматок вони граються в снігу, користуючись власним рильцем як лопаткою (там є спеціальна кісточка), а іклами (що почали рости ще в утробі матері) - як грабельками. Кабани ж в цей час мирно хроплять в своїх лежках. Вранці повернулись вони з нічної годівлі ситі та втомлені і вляглися спати. Для сну у кожного є своє гніздо, яке кабани облаштували в ямах глибиною 30-40 см, намостивши туди гілок, очерету, листя та сухої трави. Залазячи в постіль, тварини зариваються з головою, і тільки голод може примусити їх залишити тепле кубельце. Облаштовуються десь в хащах, в кущах, під деревами, щоб ніхто не заважав. Якщо ж тварину потурбували, тій доводиться шукати інше місце для лежки. Найкращий варіант - мурашник. Це два в одному - і тепла лежанка, і готовий сніданок. Якщо ж ні, тоді доведеться знову рити яму, вкривати її гілками. На сніг ці розумні тварини ніколи не лягають.  

  Кривий ліс — унікальне та загадкове місце, що знаходиться неподалік с. Нове Царнове на околиці Польщі, є природною пам'яткою та охороняється державою.  Достовірно ніхто не може назвати причину, через яку близько 400 хвойних дерев «дружно» зігнулися біля основи під кутом до 90º. Вигини всіх дерев, посаджених у 1930-х роках, «дивляться» в один бік — на північ, у напрямку вітру. Є різні припущення причини згину дерег, але жодна не підтверджена.  Існує теорія, щоце справа людських рук: начебто таким чином хтось хотів отримати деревину нестандартної форми для виготовлення меблів чи човнів.  Є теорія про пошкодження стволів сніговою бурею.  Дехто «звинувачує» у такій формі дерев магнітні поля чи навіть магію.

20.01.2022. Всеїдні і не дуже вибагливі в їжі, особливо взимку, дикі кабани мають найбільше шансів під час пошуків будь-якої поживи знайти справжній делікатес вартістю від 800 доларів. Саме взимку під землею дозріває найдорожчий в світі гриб - чорний трюфель. Він розвивається в листяних лісах на глибині 10-30 см. Цей гриб зустрічається в корінні берези, тополі, бука та липи, живучі з ними в симбіотичних відносинах. Росте переважно в вологій м’якій багатій кальцієм і не сильно замерзлій землі. Та найбільше йому до душі сусідство з дубом. Тож саме в дубовому гаю кабани й розшукують гриб, що видає суміш ароматів - моху, опалого листя, ягід, горіхів, землі та кори дерев. Над місцем, де ростуть трюфелі, майже відсутня рослинність, земля пухка, сіро-попелястого кольору. Та тварини орієнтуються виключно на запах, який вони відчувають вже за 20 метрів. Розкопавши іклами і скуштувавши чорний, круглий гриб, дикі свині продовжують рити, поки не знайдуть всіх його родичів.  

  11.01.2022. Коли взимку земля покривається товстим шаром снігу, куріпкам стає важче знайти собі їжу: доводиться довго розгрібати сніг лапками, щоб добути з-під нього насіння або коріння рослин. А з іншого боку - поки сніг дозволяє, в ньому можна вирити затишне помешкання і влаштуватися на ніч. Досі ці степові курочки ночували, збившись в групу до 10 птахів, в густих чагарниках,  низинах або з безвітреного боку пагорба. В ніч після снігопаду вони викопали в снігу спільну лежанку і зігрівали одна одну протягом ночі. Та сніговий покров, що досяг висоти більше 30 см, дає можливість куріпкам перебратися з гуртожитку до власного житла. Кожна з них викопує в снігу тунель довжиною в кілька метрів, що закінчується теплою камерою, в якій можна переночувати. Завтра на світанку птахи виберуться зі свого укриття на пошуки чогось їстівного. Вдень в перервах між годівлями відпочиватимуть на свіжому повітрі, а після вечері, якщо дозволить стан снігу, знову зариються в нього.

10.01.2022. Єноти, що проживають в північних регіонах, з початком зими знайшли собі надійне укриття в дуплі дерева або в покинутій норі, приготувавшись провести там майже 5 місяців. Часто в зимову сплячку єноти впадають не самі, а разом з кількома друзями: так тепліше. Хоча стан, в якому перебувають тварини, назвати сном можна з натяжкою. Він більше нагадує заціпеніння: обмін речовин не сповільнюється, а сон тварин досить поверхневий і переривчастий. Інколи єноти прокидаються і просто лежать з відкритими очима. А буває, особливо коли надворі потеплішає, прогулюються, щоб розім’яти лапи і подихати свіжим повітрям. Але не для того, щоб когось вполювати: “харчуються” єноти за рахунок жирових запасів, зроблених ще восени, коли вони подвоїли вагу, досягши 20 кг. Та в морозні дні напівсон єнотів стає більш глибоким та повноцінним. Тож найближчими днями єноти нарешті виспляться, притулившись один до одного і зігріваючись власним теплим хутром, що на 90 % складається з густого підшерстя.  ...

9.01.2022. Біла шубка, в яку перевдягнулась восени ласиця, виявляється, не така вже й тепла. Тому, щоб пережити морозні дні, цьому прудкому звірятку потрібен сніг. Білий, пухнастий, саме такий, який випав сьогодні. Точніше, його теплозахисна властивість. Ласиця в своєму білому хутрі і так майже непомітна на снігу. Але, щоб не замерзнути, вона пірнає в нього і, буває, не вилазить назовні по кілька днів, поки не потеплішає. Занурившись з головою з одного боку снігового замету, ласиця з’являється на поверхні метрів за 5 з іншого, і знову зникає. Цікаво, що при цьому пірнає вона під певним кутом, а вилазить з-під снігу завжди вертикально. Часто пересувається коридорами, проритими в сніговій товщі мишами та полівками. Ними ж дістається до помешкань своїх жертв, де відновлює витрачені ресурси. Проте ідеальним місцем для зимівлі ласок є запорошена снігом висока трава, під якою залишається стільки вільного простору, скільки потрібно цій малявці, щоб провести там більшу частину зими.(с)Щоденник...

1.01.2022. Спостерігаючи за білкою, можна дізнатись прогноз погоди. Якщо вона пострибала кудись в справах, значить все ок. Але якщо тваринка заховалась в дуплі і не виходить, слід чекати морозів. Відучора потепліло, а це значить, що білочка гайсає по деревах в пошуках основної зимової страви - насіння з шишок. Та вона досить перебірлива: з кількасот ялин може харчуватись тільки на десяти. Зірвавши шишку передніми лапами, білка гострими зубами ніби зрізає з неї лусочки біля самої основи. Тільки так вона дістанеться насіння. Під час трапези білка робить 5-хвилинні перерви, протягом яких сидить нерухомо з закритими очима і притиснутими до тіла передніми лапами. На одну шишку білка витрачає трохи більше 3 хвилин. Та на добу білкам потрібно 28 шишок. Тому основу їхнього зимового раціону часто складають так звані кислі шишки: ті, що скинули з дерев шишкарі. В кожній з них після щедрих птахів ще залишається більше ста насінин, які зберігають свою харчову цінність протягом 3 років.

Цих тварин в Китаї за їхнє руде хутро, усіяне маленькими білими плямами, прозвали “оленями-квітками”. Влітку, коли ліс пронизують сонячні промені, завдяки такому забарвленню ці олені стають не такими помітними. Проте взимку ходити в такому вбранні - все одно що бути живою мішенню. Ще восени забарвлення плямистих олениць почало змінюватися з рудого на бурий, а плямки або взагалі щезли, або стали ледь помітними. Самці ж змінили своє вбрання на темно-сіре, а їхні шиї обросли густим довгим хутром, яке  називають “гривою”. Тварини, що нещодавно могли стрибнути на 2 метри вгору, взимку стали обережними. По вкритому снігом лісу вони пересуваються максимально повільно, щоб не поранити ноги об льодяну кірку, що вкриває траву. Їхнє стадо вдень відпочиває, а ввечері виходить на пошуки чогось їстівного. І тоді оленям стає у нагоді “дзеркало” - біла пляма, що і взимку залишається у тварин під хвостом. Завдяки їй олені, пересуваючись густим лісом, не втрачають один одного з виду. До теми: Єдина ...

Есе - невеликий за обсягом прозовий твір, що має довільну композицію і висловлює індивідуальні думки та враження з конкретного приводу чи питання. Ліна Костенко про природу *** Послухаю цей дощ. Підкрався і шумить. Бляшаний звук води, веселих крапель кроки. Ще мить, ще мить, ще тільки мить і мить, і раптом озирнусь, а це вже роки й роки! А це уже віки. Ніхто уже й не зна, в туманностях душі чи, може, Андромеди — я в мантіях дощу, прозора, як скляна, приходжу до живих, і згадую про мертвих. Цілую всі ліси. Спасибі скрипалю. Він добре вам зіграв колись мою присутність. Я дерево, я сніг, я все, що я люблю. І, може, це і є моя найвища сутніть. ***  Стояла груша, зеленів лісочок. Стояло небо, дивне і сумне. У груші був тоненький голосочок, вона в дитинство кликала мене. Ми з нею довго в полі говорили, не чули навіть гуркоту доріг. Мої важкі, мої щоденні брили старий Сізіф тим часом постеріг. Стояли ми одна супроти одної. Ні з чим не крились, не х...