Робочий архів

Ми помиляємося, коли порівнюємо війну з "нормальним життям". Життя ніколи не буває нормальним. Навіть ті часи, які здавалися нам відносно спокійними, як ХІХ століття, виявляються, якщо уважніше їх розглянути, сповненими криз, розбрату, труднощів і надзвичайних подій. Ніколи не бракувало переконливих причин, щоб відкласти всю "культурну діяльність" до того часу, поки безпосередня небезпека не перестане бути актуальною, а та чи інша кричуща несправедливість не буде усунутою. Але людство давним-давно вирішило махнути на них рукою. Воно зволіло красу і знання зараз, не погодившись чекати пригожої пори, яка можливо ніколи не настане. Періклові Афіни позоставили нам не лише Парфенон, а й, що важливо, Надгробну промову. Комахи, наприклад, обрали іншу стратегію - перш за все шукати ситого, безпечного та благополучного існування, і вони набувають те, до чого прагнуть. Але з людьми все зовсім по-іншому. Вони доводили математичні теореми в оточених містах, розробляли метафізич...

 Дружба, як я вже говорив, народжується в момент, коли один одному кажуть: „Що! І ти теж? А я думав, що то тільки я…“. Але спільні уподобання або погляди, які виявляються таким чином, не обов’язково є добрі. У такий момент може народитися мистецтво чи філософія, або поступ у релігії чи моралі; але чому б і не тортури, канібалізм чи людське жертвоприношення? Кожен із нас, поза сумнівом, переживав двозначну природу таких моментів у своїй молодості. Було чудово, коли ми вперше зустріли того, кому подобався наш улюблений поет. Те, що ми раніше ледь-ледь розуміли, тепер стало очевидним. Те, чого ми трохи соромилися, тепер приймаємо вільно. Але нам було не менш приємно, коли ми вперше зустріли того, хто мав таке саме, як наше, затаєне зло. Воно так само стало відчутним і явно вираженим; ми так само перестали його соромитися. Ми всі знаємо, як приємно розділити з кимось ненависть чи злобу. (Важко не називати Другом єдину людину в коледжі, яка справді бачить вади проректора.) Коли я сам у ...

 Переконання, згідно якого пізнати свій обов'язок означає пізнати істину - не тому, що маєш добре серце, а тому, що маєш розум, - походить ще з античності. Платон зберіг для нас думку Сократа, що моральність залежить від знань: погані люди є такими, бо не знають добра. Аристотель, критикуючи цю точку зору і надаючи важливе значення вихованню та звичці, все ж робить основою добродійства "правильне судження". Стоїки вірили в природній закон, свій зв'язок з яким всі розумні люди бачать завдяки своєму розумові. Апостол Павло теж відіграє дуже цікаву роль в нашому сюжеті. Його вислів у посланні до Римлян (2:14), що закон "написаний в серцях" навіть в язичників, що "закону" не знають, цілковито узгоджується з уявленням стоїків, протягом віків так і розуміли. Весь цей час слово "серце" не мало лише емоційних асоціацій. Єврейське слово, для перекладу якого Павло вибрав слово кардіа, значно ближче до розуму (mind); латиною cordatus - не чуттєва лю...

 Існують два шляхи, якими може вийти з ладу людська машина. Насамперед, отже, індивіди можуть розійтися або, навпаки, зіткнутися між собою, завдаючи одне одному шкоди обманом або грубою поведінкою. Крім того, може зламатися і щось усередині індивіда: таке буває, коли між різними його проявами (здатностями, бажаннями тощо) так само відбувається або розходження, або зіткнення. Можливо, усе не буде вам зрозуміліше, коли ви уявите собі людей у вигляді суден, які йдуть кудись морем у певному порядку. Плавання буде успішним лише якщо судна, по-перше, не стикатимуться між собою і не ставатимуть одне одному поперек шляху, а по-друге, якщо кожне з них придатне для навігації і має справний мотор. Насправді ці умови взаємопов'язані. Якщо судна постійно стикатимуться, то залишатимуться на плаву не надто довго. З іншого боку, якщо вийшов із ладу стерновий механізм, то уникнути зіткнення годі. Або, якщо хочете, уявіть собі людство у вигляді оркестру, що виконує певну мелодію. Музика, знову ж так...

 ...16 жовтня 1950 року була опублікована перша з книг "Хронік Нарнії" - "Лев, Біла Відьма та шафа". Ця книга зайняла дев'яте місце в рейтингу BBC "The Big Read" серед двохсот найулюбленіших книг британців, входить в сотню найкращих англомовних книг на думку журналу Time, після "Аліси" Льюїса Керрола є найчитанішою книгою дитинства. Попри незавуальовані християнські мотиви, вона не втрачає популярності навіть серед нехристиянської публіки. Потім серія продовжилася ще шістьома книгами, які були перекладені на п'ятдесят мов світу. Книги були проілюстровані Паулін Бейнс.  ...Нарнію Льюїс відкрив світові після Другої світової війни. В нього виникла ідея розвинути картину, яка поставала в уяві: фавн, що йде по засніженому лісі, ховаючись під парасолею. Розуміючи, що через казки можна з простотою розкрити важливі сенси та теологічні мотиви, Льюїс приступив до свого дослідження з фрази за сніданком: "Я вирішив написати дитячу книгу!" ....

 Чи знаєте Ви, що те, яким ми знаємо Льюїса, чи не визначально завдячує його невгамовній спразі до читання. Змалечку він був оточений не лише заміським будинком, за дверима якого відкривалися простори аж до гавані Белфасту та моря за нею, горизонтом блакиті прибережних гір, а й горами книг, які скуповував його батько. Перелік книг, які він пропускав крізь себе варті окремого допису - цікаво звернути увагу на книги, які його особливо формували. Але їх кількість теж вражає - його вчитель Кіркпатрик зауважував, що за всі роки своєї педагогічної практики ще не бачив юнака, що так багато читав. Це сформувало в ньому одну з найцікавіших рис його характеру, якої так часто бракує кожному з нас - радість від можливості дивитися на світ очима інших людей.  ...в Льюїса є багато творів, в яких обговорюється значення читання та де автор ділиться своїми порадами для читачів. Можна перерахувати деякі з них: 1. Читайте те, що справді Вам подобається та не вдавайте задоволення від "великих" к...

Однорічний Льюїс. Белфаст, Ірландія, 1899 рік. Молодий студент К.С.Льюїс. Фото, 1917  

 ...гостра потреба бути потрібним знаходить для себе застосування в піклуванні про тварин. Новина, що комусь „подобаються тварини“, скаже нам занадто мало, аж поки не довідаємося, як саме. Бо є два способи. З одного боку, розумна домашня тварина є в певному сенсі „мостом“ між нами і рештою природи. Часом ми всі якось болісно відчуваємо нашу ізоляцію від світу, нижчого за людський, – атрофію інстинкту, яку тягне за собою наш інтелект, нашу надмірну самосвідомість, незліченні ускладнення нашого становища, нашу неспроможність жити теперішнім. Якби ж ми тільки були спроможні скинути все це із себе! Ми не повинні і, між іншим, не можемо стати тваринами. Але ми можемо бути разом з твариною. Вона настільки нагадує особу, що може наділити слово разом справжнім значенням; і все-таки вона до великої міри залишається несвідомим маленьким клубком біологічних імпульсів. Трьома ногами вона у світі природи, одною ж – у нашому. Вона є зв’язком, послом. Хто б не хотів, як висловився Боузанкет, „мат...

Боже Мій, Боже Мій, нащо Мене Ти покинув? (Матвія 27:46) Xіба не кожне з Христових страждань розділяє наші страждання? Спочатку молитва в муках, вона не виконана. Пoтiм Bін звертається до друзів. Вони сплять як наші, як ми самі часто зайняті або відсутні. Потім Він стоїть перед Церквою, тією ж Церквою, яку Сам cтворив. Вона осуджує Його. Це теж характерно. В кожній церкві, в кожній інституції є те, що рано чи пізно стає працювати супроти самого сенсу їхнього існування. Але здається, що ще є шанс. Є держава; тут йдеться про римське правління. Вона не має таких претензій, як в юдаїзму; тому є вільною від місцевого фанатизму. Вона стверджує, що основоположна на звичайному, світському рівні. І це так, але лише доти це не суперечить політичній доцільності. Людина стає пішаком в заплутаній грі. Але навіть тепер не все втрачено. Залишається прикликати народ, який Він благословляв, який Він зцілював, годував і навчав, до якого і Сам належить. Але через одну ніч (нічого незвичайного) ці люди пе...

 Листи Крутеня Лист IX (початок) (Для тих, хто не читав цю книгу,  зауважуємо, що оскільки це листи старого біса до молодшого, то Бог в них називається Ворогом, а ситуація нам представлена перевернутою - з точки зору справжнього ворога людських душ. - прим. ред.) Мій любий Шашеню! Сподіваюсь, мій останній лист переконав тебе, що завдяки лише нападам депресії, яких зазнає тепер твій підопічний, ти не зумієш оволодіти його душею - їх ще треба належно використати. Спинюсь на способах їх використання. Насамперед зазначу, що періоди депресій в житті людини - це чудова нагода для всіх чуттєвих спокус, особливо сексуальних. Це може здивувати тебе, бо в період піднесення потенційний інстинктивний потяг має найбільшу силу, але ти мусиш пам'ятати, що сили опору у цей час також найбільші. Фізичний і душевний стан, який ти хочеш використати для розпалювання хтивості, можна, на жаль, легко спрямувати на роботу, ігри, думки або нешкідливі веселощі. Напад може мати більший успіх, якщо увесь ...

ЧАСТИНА 1  Перший (патріотизм) – це любов до рідного дому, до місця, де ми виросли, чи місць, може, багатьох, які були для нас домом; і до всіх місць, які є близько від них і доволі на них схожі; любов до давніх друзів, до знайомих пейзажів, звуків і запахів. Зауважмо, що в ширшому розумінні – це для нас любов до Англії, Уельсу, Шотландії чи Ольстеру. Тільки іноземці і політики говорять про „Британію“. Кіплінгове „Не люблю ворогів своєї імперії“ звучить сміхотворно фальшиво. Своєї імперії! Така любов до місця переплітається з любов’ю до стилю життя; до пива і чаю, до відкритих камінів, потягів з купе і до неозброєної поліції, і до всього решта; до місцевого діялекту і (ледь менше) до своєї рідної мови. Як каже Честертон, аргументи чоловіка, який не хоче, щоб його країною управляли чужинці, дуже подібні до аргументів того, хто не хоче, щоб спалили його хату; бо він „не зможе навіть почати“ перераховувати всі речі, яких йому бракуватиме. Було б дуже важко знайти якийсь легітимний під...

 Отже, ти маєш «великі надії на те, що релігійний період в житті підопічного відмирає», еге ж? Я завжди вважав, що Навчальний центр звівся нанівець відтоді, як його очолив Слинь, - а тепер я в цьому переконаний. Ти ніколи не чув про закон коливального руху? Люди - це амфібії, за своєю природою істоти напівдуховні і напівтваринні (рішення Ворога створити такий огидний гібрид послужило однією з причин того, чому наш Отець відмовив Йому у своїй підтримці). Як душі, вони належать до вічного світу, але як тварини, підвладні часові. Це означає, що, хоч їхня душа й може бути спрямована на вічний об'єкт, їхні тіла, пристрасті та уявлення безперервно змінюються, бо бути в часі - означає змінюватися. Тому їхнє максимальне наближення до сталості - це певний період коливального руху, чергове повернення до рівня, з якого вони раз у раз падають, і так ціла низка падінь і піднесень. Якщо б ти уважно спостерігав за своїм підопічним, то помітив би таке коливання протягом всього його життя; інтерес ...

 Модлін-коледж  Оксфорд  7 червня 1954 Люба Джоан Ланкастер,  Дякую за прекрасного листа від 25 травня. Мені теж подобається відкривати під водою очі, і у в морі, і у ванні, але тільки не варто це робити в дуже гарячій воді - шкідливо для очей. Усі сім нарнійських книжок вже написані, п'ята має вийти з дня на день. Щодо поем, то  хисту до їх написання я в собі не помічаю. Деякі поеми, які мені подобалися (чи подобалися б) в твоєму віці: "Сага про короля Олафа" Лонгфелло, "Сухраб та Пустки" Метью Арнольда, "Пісні Стародавнього Риму" Маколея та "Балада про білого коня" Г.К. Честертона. Цікаво, чи подобаються вони тобі? Я теж користувався "вічними перами", а потім вони мені чомусь перестали подобатися. В нас жахливо холодне та вологе літо. Зозулі (є у вас зозулі?) кують лише раз в день, і навіть білки засумували.  З любов'ю,  Твій К.С. Льюїс

 До Сари Нейлан Модлін-колледж Оксфорд [14 Січня 1954] Моя дорогенька Саро, Вдячний тобі за дуже цікавий лист. Схоже, в школі тобі живеться значно веселіше, ніж нам в свій час. Особливо я заздрю тому, що в тебе є напівпоні і ти вчишся їздити верхи. Сам я їздити верхи не вмію, але дуже мені подобаються коні своїм видом, звуками, що видають, запахом та на дотик і мені сумно, що я так і не навчився сидіти у сідлі. Як на мене, то невеличка спокійна конячка, яка б знала мене, яку би знав я, була б краще від усіх машин та особистих літаків на цілім світі. Я теж перечитую "Гордість та упередження" все життя і мені не набридає. Ще читаю Лема. Його листи не гірші за його есеї, точніше, вони майже такі ж, але ще пречудовіші. Я не вірю, що хтось не має "здібностей до мов". Якщо сильно захочеться прочитати щось таке, чого не дістати англійською, то побачиш, що вивчити мову, не так вже й складно. Мені сподобалося твоє оповідання про  Дванадцяту ніч, у нас такого свята не було.  ...

  ...Льюїс брав участь у воєнних діях під час першої світової війни. В травні 1917, у віці 18 років, він розпочав військову підготовку до офіцерського звання у піхоті. На підготовчих заняттях він потоваришував з сусідом по кімнаті ірландцем Педді Муром, а пізніше і з його матір'ю - місіс Мур, що тоді була самотньою і перебралася з дочкою Морін до Оксфорду, щоб бути ближче до сина. Ситуативна та короткочасна дружба з сином, пізніше переросте у фактично родинні стосунки з його матір'ю та сестрою. 26 вересня Льюїса призначили молодшим лейтенантом третього Сомерсетського піхотного полку. Жевріла надія, що фронту йому вдасться уникнути як уродженцю Ірландії, але в листопаді батальйон Льюїса відправили у Францію, а той навіть не встиг попрощатися з батьком. На своє дев'ятнадцятиліття він опинився у своєму полку, в Нормандії, посеред жахіть окопної війни. ...Перед весняним загостренням на лінії фронту, Льюїс перехворів "окопною лихоманкою" - значну частину лютого він про...

 14 вер. 1953 Люба Філідо, хоча ти написала мені місяць тому, отримав листа я лише сьогодні, тому що був в Донегалі (Ірландія). Там чудово. Дякую дуже тобі: так цікаво взнати, що людям подобається, а що ні.  Дорослі читачі цього ніколи не скажуть.  Тепер щодо слова "дітлахи" (kids). Сам його терпіти не можу. Але якщо ти про восьмий розділ "Принца Каспіана", то справа в тому, що Едмунд теж його ненавидить. Він використав найпакосніше слово саме тому, що воно пакісне, він навмисне принижує себе, щоб перехитрити гнома, - як от ти могла б сказати "звичайно, я лише трішки бренькаю", коли насправді знаєш, що граєш на піаніно не гірше за інших. Але якщо я використав "дітлахи" ще десь (сподіваюся, що ні) - вибач мене; ти цілком права, коли обурюєшся ним. І ще ти права щодо тих, хто святкували у лісі та скам'яніли. Я думав,  що й так зрозуміло, що Аслан повернув їх до життя, але тепер бачу, що це варто було уточнити.  До речі, що ти думаєш, не занадто...

 До Хіли Ньюмен Модлін-колледж Оксфорд 3 червня 1953 Люба Хіло Ньюмен, величезне дякую тобі за прекрасний лист та малюнки. Я одразу зрозумів, що у кольорі ти зобразила не якусь конкретну сцену, а скоріше вихід усіх персонажів на сцені, нібито наприкінці п'єси, а не так як це книга. "Подорож Досвітнього мандрівника" не остання: ще буде чотири книги, а всього сім. Ти помітила: Аслан не говорив Юстасу, що той не повернеться в Нарнію? З твоїх картинок мені найбільше сподобався містер Тумнус внизу аркуша. Що до іншого імені Аслана, то спробуй вгадати сама. Хіба в нашому світі не було такого, хто б (1) з'явився в Різдво; (2) називав себе сином Великого Імператора; (3) за чужу провину віддав себе злим людям на посміх та смерть; (4) повернувся до життя; (5) його ще іноді називають ягням чи агнцем (дивися вкінці книги). Напевне ти знаєш як називають Його в нашому світі. Подумай та напиши мені у відповідь! Ріпічіп на кольоровому малюнку наче живий, такий ж зухвалий і задерикува...

 Усім знайо­ме почуття, коли нами керує інстинкт – чи то материнська лю­бов, чи статевий потяг, чи загроза голоду. Тоді в нас з’являєть­ся сильне бажання, ба навіть прагнення діяти певним чином.  І  звісно,  інколи  ми  справді  відчуваємо  власне  таке  бажання допомогти  іншій  людині;  породжує  те  бажання,  безперечно, стадний інстинкт. Але відчувати бажання допомогти – це щось зовсім  інакше,  ніж  відчувати,  що  мусиш  допомогти,  хочеш того чи ні. Припустимо, ви чуєте крик про допомогу від лю­дини, яка опинилася в небезпеці. Вас, вірогідно, охоплять два бажання – бажання допомогти (унаслідок стадного інстинкту)  і бажання триматися подалі від небезпеки (унаслідок інстинкту самозбереження). Та на додачу до цих двох імпульсів ви відчу­єте ще й третій: він казатиме, що імпульсу допомогти слід ско­ритися, а от імпульс забратися звідтіля геть треба погамувати. Те, ...

 Чи знали Ви, що... …першими вчителями Льюїса були мати та гувернантка. Після смерті матері від раку, десятирічного Джека (так Льюїс змусив всіх називати себе ще з п'ятирічного віку), батько відправив здобувати освіту в далеку Англію. Першою школою був інтернат у Вотфорді (1908-1910), після неї він повернувся на семестр навчання у Белфаст, потім знову Англія і навчання спочатку в школі Шербур(1911-1913), а там ще рік в коледжі Малверна. Вотфорд разом із неприязню до Англії, напівбожевільним директором зародили в Джекові ненависть до тодішньої школи-інтернату - "концентраційного табору". В школі Шербур хлопчик на тоді остаточно розпрощався з християнством, але був приємно вражений "стрілами Півночі", відкривши для себе ще одне джерело Радості у скандинавській міфології через "Зігфріда" та "Сутінки богів" Вагнера,  "Перстеня Нібелунгів". Він все більше помічав в собі літературні зацікавлення і захотів продовжити навчання у коледжі Мал...

 До Сари Нейлан 3 квітня 1949  Люба моя Саро, мені дуже шкода, але я, здається, не зможу бути в суботу на твоїй конфірмації. Більшість людей в суботу ввечері мають вільний час, але у мене тут на руках хвора старенька жінка і на вихідні не маю ні хвилини часу. Я намагаюся бути  нянею, кочегаром, дворецьким,  прибиральником, доглядачем собак та секретарем одночасно. Я сподівався вибратися, якби їй хоча б трохи покращало, а всі інші були в гарному настрої. Однак старенькій набагато гірше звичайного, а всі інші не в гуморі. Доведеться «прийняти вогонь на себе».  Якби я все ж приїхав і ми зустрілися, я б, напевно, здався тобі дуже сором'язливим і нудним. (До речі, завжди пам'ятай, що люди похилого віку часто так само соромляться молодих, як молоді - старих. Тому-то тобі часто здається, що старі люди розмовляють з тобою так немудро.) Постараюся зробити, що можу, у листі. Я вважаю, що мушу бути для тебе двома людьми: (1) серйозним, християнським хрещеним та (2) феєю-хр...