Антуан де Сент-Екзюпері "Маленький принц"

1. Біографія

Антуа́н де Сент-Екзюпéрі — французький письменник і авіатор, граф. Автор твору «Маленький принц».

Народився у старовинній, але збіднілій, аристократичній родині 1900 року в м.Ліоні. Батько помер, коли Антуану було 4 роки, і вихованням 5 дітей займалася мати, графиня Марі де Сент-Екзюпері.

Дитячі роки лишили в душі письменника такий глибокий слід, що він навіть у зрілому віці завжди говорив: "Я родом з Дитинства". Як нащадок старовинного лицарського роду, ріс у розкошах та загальній любові, особливо з боку матері. Антуан закінчив школу єзуїтів у Монтре. Доля хлопчика визначилася, коли в місті Амберьє 12-річного Антуана взяв із собою в демонстраційний політ льотчик Жюль Ведрін. У 1920 році Антуан навчається на архітектурному відділенні Школи мистецтва, але вже через рік кидає навчання та вступає до армії, щоб стати льотиком.

Цивільні професії, які він пробував: конторник, комівояжер; тому письменник знову повертається до літака та працює у поштово-повітряній службі, обслуговуючи маршрут, що з'єднує Францію та Північну Африку. Пізніше він мандрує світом вже як журналіст. 

З початком Другої світової війни був у французьким військовим льотчиком, а після капітуляції Франції, наприкінці 1940 року, емігрував до США. Певний час жив у Нью-Йорку, де пише "Військового льотчика" (1941р. - написання, 1942р. - видання) та веде агітацію за вступ США у війну із Німеччиною. 1943 року  тут вийшов друком «Маленький принц». Сент-Екзюпері власноруч ілюстрував його акварелями. 

Із 1943 року служив військовим льотчиком-розвідником у французькій армії у Північній Африці. Нагороджений Воєнним хрестом Французької Республіки. 

Друзі згадували, що в останній його рік небезпека була йому потрібна, «як таблетка знеболювального». Перед своїм останнім польотом залишив записку: «Якщо мене зіб'ють, я абсолютно ні про що не жалкую…»

У свої 44 роки він був занадто старий для військової авіації. Увага й реакція підводили його. 

31 липня 1944 року вирушив у бойовий виліт, з якого не повернувся. До кінця XX століття Екзюпері вважали зниклим безвісти, однак з 1998 року появилося підтвердження його смерті.

У 1998 році у сіті рибалки Жан-Клода Б'янко потрапив браслет Антуана, який став ключем до його смерті. У травні 2000 дайвер Люк Ванрел знайшов рештки літака Антуана Lockheed P-38 Lightning на глибині 70 метрів. 

1945 року «Маленького принца» надрукували у Франції. У розпорядженні французького видавця не було малюнків Сент-Екзюпері, тому їх копіювали з американського видання і, як з'ясувалося значно згодом, іноді зі значними помилками. 

1948 — опубліковано незакінчену повість «Цитадель».

Існує кілька версій смерті Антуа́н де Сент-Екзюпері́ в авіакатастрофі 31 липня 1944 р.:

- технічна несправність літака Екзюпері;

- самогубство Екзюпері через депресію;

- збиття його літака німецьким винищувачем.

Зі своєю красунею-дружиною Екзюпері зустрівся 1930 року, під час роботи в Буенос-Айресі. Консуело Гомес Карільйо, якій не було й 22 років, устигла вже двічі побувати у шлюбі. 

Вона чудово розумілася на живописі, непогано ліпила, дружила зі Сальвадором Далі та Максом Ернстом (німецьким скульптором та художником). Була відома своєю ексцентричністю: на світський прийом графиня де Сент-Екзюпері могла прийти у лижному костюмі та гірських черевиках.

Вона внесла в життя Антуана поезію, фантазію, легкість. Троянда з «Маленького принца» була списана саме з Консуело.

Роман «Нічний політ», розпочатий у період їхніх палких стосунків, було написано фактично завдяки твердій стійкості Консуело: Сент-Екзюпері одержував доступ до спальні лише тоді, коли в щілину під дверима просовував чергові 5-6 списаних аркушів рукопису.

У розлуках Сент-Екзюпері дуже сумував за Консуело. За два дні до того, як вирушити на війну, він заздалегідь написав розгорнуте любовне послання дружині: «Виткай для мене плащ із твого кохання, Консуело, і жодна куля не зачепить мене!».

Підсумок:

3. "Маленький принц"

Незадовго до своєї загибелі Антуан де Сент-Екзюпері написав дуже відмінну від попередніх книгу, яку сам проілюстрував. Цю книгу він присвятив своєму другові, письменнику і критику, Леону Верту.

За жанром це філософська притча-казка, яка порушує найважливіші людські проблеми: сенс буття, дружба, кохання, відповідальність. У творі є елементи казки, що втілюються через фантастичний сюжет, персоніфікацію рослин та тварин (Лис, Троянда, Змія).

Маленький Принц - прибулець із "планети дитинства". На Землі він знайомиться з Лисом (цей персонаж французького фольклору уособлює життєву мудрість), який розповідає хлопчикові про забуті людьми ритуали дружби й любові. 

Образ Маленького принца частково автобіографічний, він відображає тугу автора за прекрасним дитячим світом, що лишився позаду.

Ця казка, водночас сумна й іронічна, мудра і людяна, пройнята любов'ю до людини, прагненням достукатися до її душі. сколихнути, змусити замислитися й очиститися від усього нещирого, непотрібного, повернути втрачену дитячу щирість, чистоту та безпосередність.

Оскільки це - філософська казка-притча, вона є багатошаровою й не може мати однозначного тлумачення змісту, проте є деталі, на які варто звернути увагу: письменник демонструє людські вади у їх чистому вигляді, у доведеній до абсурду формі, описуючи мандри Маленького принца різними маленькими планетами. Це пиятика, властолюбство, марнославство, жадібність, витрачання сил на беззмістовні наукові дослідження, які не принесуть користі. Антуан де Сент-Екзюпері писав: "Мені сумно за моє покоління, яке повністю позбавлене людської суті". Саме поверненню людської суті присвячена усі творчість письменника і казка "Маленький принц" зокрема.

Символ — знак, сутність у творі, яка позначає іншу сутність.

Алегоричні образи переважно є втіленням абстрактних понять, які завжди можна розкрити аналітично. Значення алегорії, на відміну від багатозначного символу, однозначне і відділене від образу; зв'язок між значенням і образом встановлюється за подібністю (наприклад, лев — сила, влада чи царювання).

Розкрити головну думку твору письменникові допомагають символічні образи:

 - Змія: мудрість та жорстокість, розважливість, перехід до іншого стану буття, смерть та відродження;

 - Лис: мудрість любляча, відповідальність за стосунки, за власні вчинки, дружба;

 - Троянда: мінлива, капризна жіноча натура, кохання;

 - Оповідач: автор, дорослий.

"Маленький принц" Антуана де Сент-Екзюпері є бестселером. На початок ХХІ ст. було продано близько 200 мільйонів примірників.

4. Образ Маленького принца

Маленький принц живе на крихітному астероїді. Там він прочищає вулкани та виполює пагінці баобабів, які вважаються бур'янами на його планеті. Одного дня з дивовижного пуп'янка розпустилася квітонька, яку Маленький принц старанно доглядав та викохував. З часом вона стає вибагливою. і тому Маленький принц вирішує покинути рідний астероїд і вирушає в мандри досліджувати інші астероїди. 

Урешті він прилітає на Землю, де приручає Лиса. Під час однієї з розмов Лис повчає Маленького принца: "Ось моя таємниця. Вона дуже проста: лише серце добре бачить. Найголовнішого не побачиш очима"

Далі Принц зустрічає оповідача, який був вимушений приземлитися в пустелі, через те що двигун його літака давав перебої. оповідач малює баранця для Маленького принца, а той розповідає йому історію. разом вони шукають у Сахарі джерело води. 

Маленький принц усе-таки дуже сумує за домівкою. Отож він дає вкусити себе одній гадюці, щоб повернутися назад на астероїд. 

5. Анкета Маленького принца

6. Карта подорожі Маленького принца та мешканці інших астероїдів

 “Тільки діти знають, що шукають.”

Зоряна мандрівка Маленького принца

Планета Маленького принца. Планета короля. Планета честолюбця. Планета п’янички. Планета ділка. Планета ліхтарника.  Планета географа. Земля. 

Планета короля. 

“Судити себе самого набагато важче, ніж інших. Якщо ти зумієш правильно судити себе, значить, ти дійсно мудрий.” Властолюбство, безглуздість

Планета честолюбця. 

“Марнославні люди глухі до всього, крім похвали” Марнославство, пихатість, байдужість до оточуючих, егоїзм.

Планета п’янички

Нелогічність, слабкість, відсутність спроб змінити своє життя на краще. 

Планета ділка

“І моїм вулканам, і моїй квітці корисно, що я ними володію. А зіркам від тебе немає ніякої користі…” Маленький принц. Любов до багатства, неромантичність.

Планета ліхтарника

Вірність слову, неегоїстичність, обов’язковість. “Він думав не тільки про себе”

Планета географа

“Він вважає себе надто важливою особою…”Відсталість, недопитливість.

Земля – пізнання істини

“Ти назавжди береш на себе відповідальність за того, кого приручив…”

“Добре бачить тільки серце. Найважливішого очима не побачиш”

“Встав уранці, умився, привів себе до ладу – й одразу ж упорядкуй свою планету”.

“Треба було судити не за словами, а за справами”

На першому астероїді жив один-єдиний житель – король, для якого всі люди – піддані. Це був абсолютний монарх, який не терпів непокорства, але добрий, тому “віддавав тільки розумні накази”. Хоча король володів всього лише своєю маленькою планетою, він вважав, що володіє й іншими планетами і зірками, “він був воістину повновладний монарх і не знав ніяких меж і обмежень”. 

Маленький принц вирішив, що владолюбство безглуздо, він не захотів залишатися на першій планеті і порадив королю віддавати розсудливі накази, для того щоб вони виконувалися.

На другий планеті жила марнославна людина, якій здавалося, що вона “найкраща, найбагатша і всіх розумніша”, всі, ним захоплюються. Такі “люди глухі до всього, окрім хвали”. Маленький принц втік від честолюбця, тому що честолюбство без всяких на те підстав безглузде.

На третій планеті жив п’яничка, який пив, щоб забути, що йому соромно пити. І після першої, і після другої, і після третьої планети Маленький принц переконувався, що “дорослі – дуже, дуже, дуже дивний народ”.

На четвертій планеті жила ділова людина – до такої міри зайнята, “що при появі Маленького принца навіть голови не підняла”. Ділова людина володіла зірками, тому що до нього “ніхто не здогадався ними заволодіти”. Він їх рахував. Але від цього не було нікому ніякої користі. 

П’ята планета була менше за всіх, і на ній жив ліхтарник, який запалював і гасив ліхтар, хоча на планеті більше ніхто не жив. Маленькому принцу робота ліхтарника здалася корисною хоча б тому, що це було красиво. Ліхтарник не був ледачим, залишаючись вірним своєму слову, і думав не тільки про себе, а й про свою планету.

Шоста планета була величезною. На ній жив географ, що вивчає моря, річки, міста, гори й пустелі і не знає, чи перебувають вони на його планеті. Це був географ, а не мандрівник. Він записував розповіді мандрівників і перевіряв їх достовірність, фіксував те, що ніколи не змінюється, і не фіксував ефемерне – те, що повинно скоро зникнути. І Маленький принц подумав про те, що “краса і радість недовговічна”. Наука географа була бездушною.

Сьома планета була Земля. Це була не проста планета. Маленький принц потрапив в пустелю і зустрів змію, вона була не товстіше пальця, але потужніше за будь-якого короля. На високій горі Маленький принц розмовляв з ехом, потім побачив цілий сад троянд, познайомився з Лисом, зрозумів, що ми “завжди у відповіді за того, кого приручили”.

У своїх подорожах Маленький принц своїм дитячим сприйняттям побачив світ таким, яким він є насправді: “Немає у світі досконалості!” Все краще, що є в людині, робить її слабкою. І в простодушності Маленького принца, укладена мудрість і людяність.

7. Проблемне запитання: 

Хтось обурений фіналом твору, хтось - зворушений. Та хоч там як, "маленький принц" - один із найуспішніших творів на книжковому ринку! А що думаєте ви про фінал твору?