Робочий архів

«Леся Українка у 19 років захоплюється перекладом книги пророка Єзекіїля. Маючи Біблію французькою мовою вона, після перекладу частини цієї книги, радиться у листі зі своїм дядьком Михайлом, що жив тоді у вимушеній еміграції, в Софії, Болгарія. «Порадьте мені: оце хочу собі купити Біблію, та не знаю, яку краще, чи грецьку, чи слов’янську, - думаю, грецьку краще. Звісно, гебрейська була б найкраща, та що ж, коли не знаю по гебрейськи. В Біблії, окрім всього іншого, маса грандіозної поезії, і мені скучно, коли я довго її не читаю». За порадою дядька Михайла Драгоманова, вона перекладає книги Біблії «Після історичних книжок теж бракує добрих перекладів Святого Письма, але сьому хутко дасться рада…», пише вона у листі до дядька. Їхня спільна мета – донести Істину, яка за їхніми словами, «не зіпсована попівськими тлумаченнями», до своїх співвітчизників. Вона надавала великого значення Біблійним сюжетам,за якими написала твори: «Самсон», «Грішниця», «У пустині», «Саул», «Дочка Ієфая», «Напис...

 Переконання, згідно якого пізнати свій обов'язок означає пізнати істину - не тому, що маєш добре серце, а тому, що маєш розум, - походить ще з античності. Платон зберіг для нас думку Сократа, що моральність залежить від знань: погані люди є такими, бо не знають добра. Аристотель, критикуючи цю точку зору і надаючи важливе значення вихованню та звичці, все ж робить основою добродійства "правильне судження". Стоїки вірили в природній закон, свій зв'язок з яким всі розумні люди бачать завдяки своєму розумові. Апостол Павло теж відіграє дуже цікаву роль в нашому сюжеті. Його вислів у посланні до Римлян (2:14), що закон "написаний в серцях" навіть в язичників, що "закону" не знають, цілковито узгоджується з уявленням стоїків, протягом віків так і розуміли. Весь цей час слово "серце" не мало лише емоційних асоціацій. Єврейське слово, для перекладу якого Павло вибрав слово кардіа, значно ближче до розуму (mind); латиною cordatus - не чуттєва лю...

Як згадує сучасник Т. Г. Шевченка, Андрій Козачковський, поет у нього в помешканні «займався читанням Біблії, відзначаючи місця, які вражали особливою величчю думки». Особливо переконливо свідчить про ніжну любов Шевченка до Бога його щоденник, який він вів з 12 червня 1957 р. до 13 липня 1958 р. Рідко який запис за те чи інше число обходиться без згадки Шевченка про Бога, згадки з благоговінням, надією, вірою і любов’ю». Він писав: «Єдина радість моя тепер – це Євангелія». (Дмитро Степовик «Наслідуючи Христа: Віруючий у Бога Тарас Шевченко», Київ 2013 р.)

Битва Давида та Голіафа. Для перекладу

Міркування про зраду Юди Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох. І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його. Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків. І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу... (Луки 22:3-6) Бог може створити складне благо з примітивного зла, та це не вибачає - хоча з милосердя і може спасти - тих, хто творить безпосереднє зло. І ця відмінність є визначальною. Злочини будуть чинитися, але горе тим, через кого вони трапляються. Гріхи і справді провадять нас до подостатку благодаті, але ми не маємо це за привід, щоб продовжувати грішити. Розп'яття у своїй сутності - це найкраща, як і найгірша, з усіх історичних подій, але Юда залишається діячем банального зла.  Ми можемо першочергово застосувати це до проблеми страждання інших людей.  Милосердна людина хоче добра для свого ближнього, і таким чином робить «Божу волю», свідомо працюючи для «простого блага»....

 Біблію називають «Книга книг», бо вона була першою книгою на нашій планеті в якій описується початок і створення світу. Зараз Біблія одна з найпоширеніших книг світу. Але, крім того, вона стала першою перекладеною книгою, першою друкованою та, нарешті, першою книгою, що має всесвітнє значення.

Притча про самарянина  "Один чоловік ішов з Єрусалиму до Єрихону, і попався розбійникам, що обдерли його, і завдали йому рани, та й утекли, покинувши ледве живого його. Проходив випадком тією дорогою священик один, побачив його, і проминув. Так само й Левит надійшов на те місце, поглянув, і теж проминув. Проходив же там якийсь самарянин, та й натрапив на нього, і, побачивши, змилосердився. І він підійшов, і обв'язав йому рани, наливши оливи й вина. Потому його посадив на худобину власну, і приставив його до гостиниці, та й клопотався про нього. А другого дня, від'їжджавши, вийняв він два динарії, та й дав їх господареві й проказав: Заопікуйся ним, а як більше що витратиш, заплачу тобі, як вернуся. Котрий же з цих трьох на думку твою був ближній тому, хто попався розбійникам? А він відказав: Той, хто вчинив йому милість. Ісус же сказав йому: Іди, і роби так і ти!" (Луки 10:30-37) Притча про фарисея і митара  "Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один ф...

1. Подивіться на картину. Якщо вам знайомий сюжет, розкажіть про нього. Суд Соломона 2. Біблія як Книга Книг. Її називають Святим Письмом, Словом Божим, Книгою Книг, Книгою спасіння. Найпоширеніша ж назва - Біблія. Ця назва утвердилася серед християн у ІУ ст. Вперше назвав її так Іван Златоуст, константинопольський патріарх. Створювали Біблію в Азії, Африці та Європі трьома мовами: давньоєврейською, арамейською та грецькою. Автори Біблії, а їх було більше сорока, мали різне соціальне походження: Мойсея було виховано у сім'ї фараона, Соломон - був царем, Петро - рибалкою, Матвій - митником, Павло - рабином. Мойсей писав перші п'ять книг Біблії в пустелі, Лука - під час подорожей, а деякі історичні книги Святого Письма написані під час військових походів. Створювалася Біблія у період між ХІІ ст. до н.е. та ІІ ст. н.е.. Учені вважають, що більшість оповідей має реальну основу, тобто вони - закріплена в легендах справжня історія. У нашій культурі люди зазвичай читал...