Міфи давніх слов'ян
Культ предків Культ предків — віра в те, що людина живе й по смерті. Померлий, переходячи до іншого світу, стає людиною незвичайною і робиться охоронцем свого роду, чужому ж може шкодити. Душа людини — то є втілення душі життєдайного Сонця—Сварога, що з доісторичних часів стало для нього Дажбогом. Хто посилає благодійне тепло? Сонце! Вся природа, як і всеобновлююче сонце, має свою душу. Весною всетворяще сонце оживлює все, приносить із собою після довгої зимової сплячки Любов і Радість, Життя і Надію. Навкруги оживають струмки, озера, ріки; зеленіють ліси, поля і луки; лунають голоси птахів... Все ожило! Небо стало святістю і відкрило для землі свої Небесні Золоті ворота. Птахи повертаються з Вирію, а душі предків також відлітали у Вирій — тож і вони повертаються! Хіба ж під впливом такої чудодійної пори не можуть воскреснути й вони? Наші предки істинно вірили в цю чудодійну силу воскресіння. Усе відбувається з волі Нав’я, тобто померлих, які живуть у полях, лугах, лісах, водах. В...
