Робочий архів

 

Зацвіла в долині Червона калина, Ніби засміялась Дівчина-дитина. Любо, любо стало, Пташечка зраділа І защебетала. Почула дівчина, І в білій свитині З біленької хати Вийшла погуляти У гай на долину. І вийшов до неї З зеленого гаю Козак молоденький; Цілує, вітає, І йдуть по долині І йдучи співають. Як діточок двоє, Під тую калину Прийшли, посідали І поціловались. Якого ж ми раю У Бога благаєм? Рай у серце лізе, А ми в церкву лізем, Заплющивши очі, — Такого не хочем. Сказав би я правду, Та що з неї буде? Самому завадить, А попам та людям Однаково буде. * * * * * Тихесенько вітер віє, Степи, лани мріють, Меж ярами над ставами Верби зеленіють. Сади рясні похилились, Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем. І все то те, вся країна, Повита красою, Зеленіє, вмивається, Дрібною росою, Споконвіку вмивається, Сонце зострічає... І нема тому почину, І краю немає! * * * * *  Ой стрічечка до стрічечки Мережаю три ніченьки, Мережаю, вишиваю, У неділю погуляю. Ой плах...

  Варіянти творчих робіт: 1. У «Щоденнику» Тарас Шевченко писав: «О, моя бідна, моя прекрасна батьківщино! Чи скоро я буду дихати твоїм живущим, солодким повітрям?». Відірваний від отчої землі поет невимовно тужив за нею. Напишіть твір-роздум про Україну як благословенний край митця. У тексті використайте й підкресліть однорідні підмети та присудки. Уведіть у текст риторичне запитання (підкресліть його в тексті). Використайте цитати (не менше 2) із творів Т. Шевченка.   2. Віра Науменко писала: "Хто у світі знає Україну – той любить Тараса Шевченка, хто любить Тараса Шевченка – той знає Україну".  У формі висловлювання доведіть або спростуйте цей вислів (обсяг – до 1,5 сторінки).   3. Укладіть образок (уявну картинку) "На розпутті кобзар сидить та на кобзі грає". Твір-образок - невеликий художній твір (перев. прозовий), побудований на матеріалі якогось конкретного життєвого факту чи події   4. Напишіть...

Як згадує сучасник Т. Г. Шевченка, Андрій Козачковський, поет у нього в помешканні «займався читанням Біблії, відзначаючи місця, які вражали особливою величчю думки». Особливо переконливо свідчить про ніжну любов Шевченка до Бога його щоденник, який він вів з 12 червня 1957 р. до 13 липня 1958 р. Рідко який запис за те чи інше число обходиться без згадки Шевченка про Бога, згадки з благоговінням, надією, вірою і любов’ю». Він писав: «Єдина радість моя тепер – це Євангелія». (Дмитро Степовик «Наслідуючи Христа: Віруючий у Бога Тарас Шевченко», Київ 2013 р.)

  26 квітня 1840 року вийшов перший "Кобзар" - поетична збірка, до якої ввійшло вісім творів Тараса Шевченка. Перше видання було видрукуване у Петербурзі тиражем у 1000 примірників. Виходу збірки сприяли письменник Євген Гребінка та поміщик Петро Мартос. У 1844 році вийшло друге видання "Кобзаря", яке було передруком першого з додаванням поеми "Гайдамаки". Останнє прижиттєве видання "Кобзаря" було надруковане у 1860 році за сприяння українського цукрозаводчика та мецената Платона Симиренка. До цього видання ввійшло 17 творів. Зі всіх видань перше мало найпривабливіший вигляд: якісний папір, зручний формат, чіткий шрифт. На початку книги є офорт з малюнком Василя Штернберга: кобзар із хлопчиком-поводирем. Сьогодні під назвою "Кобзар" видають повне зібрання українських поетичних творів Тараса Шевченка з додатком російських поем "Тризна (Безталанний)" та "Сліпа".

 

Не секрет, що ми, українці, не знаємо свого культурного надбання. Вихолощена радянською пропагандою царина постає неповною та кастрованою. І нам вкрай необхідно себе відкрити, придивитись, пізнати. Бо українська культура – не лише шаровари, вишиванки та галушки. Сошенко – один із найближчих друзів Тараса Шевченка, брав найактивнішу участь у його визволенні з кріпацтва. Деякі дослідники навіть стверджують: без Сошенка й не було б Шевченка. Ось що пишуть дослідники біографії цього відомого художника-реаліста (Ганна Черкаська): «Сошенкові стелився шлях заможної людини, світило одруження з багатою нареченою. Всього цього він зрікся за одну ніч, коли почув від заїжджого петербуржця Рибачкова про Академію мистецтв, радощі творчого життя. Був холодний листопад 1831 року, буяла холерна пошесть, але Сошенко з кількома мідяками в кишені подався до столиці. За три дні прибулець знайшов роботу, комірчину, записався вільним слухачем до Академії мистецтв. За всіх студентів-українців сказав Рудансь...

Основою поезії Тараса Шевченка виступає народно-розмовна складова, що включає в себе натхненність від фольклору, пісень, діалектів, збережених в різних куточках України тих часів. Завдяки його вмінню добирати «потрібні» слова, він  розкрив у своїй творчості багатство, гнучкість, красу і милозвучність українського слова. Феномен шевченківської поезії  – спрямованість на писемне, візуальне, усне вираження і сприйняття. Недарма його називають Кобзарем, бо, подібно до пісні, він доносить в душі людей своє слово. Шевченко використовує виняткову та широку гаму мовностилістичних засобів, які надають його віршовим текстам особливої образності й виразності. Серед звукописних прийомів у Шевченка виділяється протиставлення фонетично й символічно контрастних звуків. Звертається він і до повторів сполучень приголосних, які зазвичай перехрещуються зі звучанням початкових звуків у ключових словах. Але  основним прийомом мовної гри у Т. Шевченка є ампліфікація (повторення однотипни...