Ірина Жиленко

 Її називають найбагатшою на кольори поетесою. У своїх віршах вона вжила назви кольорів більше тисячі разів!

⠀

Сьогодні згадуємо дитячу письменниця та журналістку Ірину Жиленко.

⠀

Ірина належала до руху шістдесятників. Творила виключно українською мовою, вперто боролась проти зросійщення столиці України.

⠀

Творчий шлях був непростим. Уже після появи першої книги поезій «Соло на сольфі» поетку критикували та повчали, як вона мусить писати, якою мовою і на які теми. Та це аж ніяк не вплинуло на її творчість – її вірші так і залишились безтурботно-сонячними, фантазійними, ліричними.  «Хто вам казав, що віршами треба боротися? Я ними співаю!»

⠀

В основному вона писала для дітей. Видала близько двадцяти збірок віршів та книгу спогадів «Людина святкуючи». За «Дівчинку на кулі» у 1987 Ірина отримала літературну премію імені Володимира Сосюри, за збірку «Вечірка у старій винарні» – Національну премію імені Тараса Шевченка.

⠀

Ірина обожнювала рідний Київ. Кажуть, за творами Жиленко можна вивчати побут киян: дізнатися, де який магазин чи базар, куди яка вулиця повертає, де розташований потрібний парк…

⠀

А ще поетеса дуже любила рослини, особливо квіти, і щедро описувала їх у своїх віршах. На честь фіалок (своїх улюблених квітів) вона навіть створила новий літературний жанр - «фіалки-вірші».

⠀

Пишаємося!