8 клас, зарубіжна література. Основні літературні епохи, напрями, течії. Практичний урок.

Книги - кораблі думки, що мандрують хвилями часу

і бережно несуть свій дорогоцінний вантаж

від покоління до покоління.

Френсіс Бекон, англійський філософ.

1. Опрацювання домашнього завдання. Опитування.

1. Назвіть роди літератури та їх особливості.

2. Наведіть приклади жанрів різних родів літератури. Назвіть жанри, що знаходяться на межі родів літератури.

3. Розтлумачте специфіку тем поетичних творів: громадянська лірика, філософська лірика, пейзажна лірика, інтимна лірика. Якщо можете, наведіть приклади.

4. З чого почала розвиватися література як мистецтво слова? Які етапи розвитку ви можете назвати? Розтлумачте поняття "античність".

5. Як ви вважаєте, чи література може існувати поза історичним контекстом? Чи однакові літератури різних народів однієї й тої самої епохи? Чому? Що таке літературний процес?

2. Практична робота. Робота із таблицею. Повторення. 
Пригадайте твори, вивчені за минулий рік. Розподіліть їх в таблиці за родами літератури, визначте жанри:

"Айвенго" Вальтер Скотт, "Пісня про солдатів з Вестерплятте" Константа Гальчинський, "Альпійська балада" Василь Биков, "Останній дюйм" Джеймс Олдрідж, "Якщо" Редьярд Кіплінг, "19 жовтня 1825 року" Олександр Пушкін, "Пурпурові вітрила" Олександр Грін, "Моя любов - рожевий квіт" Роберт Бернс, "Коли настав чудовий май" Генріх Гейне, "Золотий жук" Едгар Аллан По, "Пістрява стріяка" Артур Конан Дойл, "Дари волхвів" О.Генрі, "Павутинка" Рюноске Акутагава, "Фах" Айзек Азімов, "Мандрівний замок Хаула" Діана Вінн Джонс.

Епос	Лірика	Драма

Який розділ в нас лишився незаповненим?

Давайте доповнимо стовпчик "Драма" творами, які вивчатимемо цього року: 

"Прометей закутий" Есхіл, "Ромео і Джельєтта" Вільям Шекспір, "Міщанин-шляхтич" Мольєр.

До якої колонки ми мали би записати наступні твори: билина "Про Іллю Муромця та Соловія",  "Король Лір та його доньки", "Рукавичка" Фрідріх Шиллер, "Вересовий трунок" Роберт Льюїс Стівенсон. Відповідь обґрунтуйте.

3. Опрацювання теоретичного матеріалу. Поглиблення знань про літературні напрями та течії.

Літерату́рний на́прям — відносно цілісна, упорядкована сукупність літературних тенденцій, усталена в ряді визначних, епохальних творів, що з'явилися приблизно в один і той самий час. Літературний напрям є важливим чинником літературного періоду. 

Літературна течія - різновид літературного напряму, що характеризує спільність духовно-естетичного змісту та об’єднує велику групу письменників. Наприклад, бурлескне (тобто сатиричне) бароко в українській літературі 16-18ст., фольклористичний преромантизм - 10-20рр. 20ст).

Літературний період, або Літературна доба (епоха) — фрагмент історико-літературного процесу, окреслений певними вирішальними моментами в історії літератури, котрі виразно відрізняють його від попереднього і наступного. 

Література розвивалася разом із людством. Від "дитинства" супроводжувало всі етапи його становлення, тому не дивно, що з кожним новим етапом цінності та пріорітети змінювалися; літературний процес приходив у відповідність до стану "душі" людства, до розуміння людьми життя, самих себе та інших людей.

Давайте розглянемо цю еволюцію:

Міфологія (примітивні, фантастичні уявлення стародавніх людей про будову всесвіту, появу людини, природні явища, тощо); 

доба античності (культура Стародавніх Греції та Риму; зростає інтерес до людини як особистості; людина має бути досконалою фізично та духовно, отже, оспівується як тілесна так і духовна краса особистості; потужний розвиток літератури та інших видів мистецтва; антична культура стала базою європейської культури та має великий вплив на мистецтво й до сьогодні); 

середньовіччя ("В середньовічній культурі важили книжність та вченість. Розмовляючи про Середньовіччя як епоху авторитету, ми зазвичай думаємо про авторитет Церкви. Але це була в загальному епоха авторитетів. Якщо розглядати цю культуру як свого роду реакцію на середовище, то елементи, на які вона реагує найбільше, - це рукописи. Кожний письменник, наскільки це можливо, опирався на свого попередника, наслідував автора - переважно латинського. Це одна з тих рис, які вирізняли цю епоху майже тією мірою і від варварства, і від сучасної нам цивілізації. В первісній спільноті людина долучалася до культури, почасти цього не усвідомлюючи, через спільність у відвічних зразках поведінки, а почасти через усне повчання старшин племені. В сучасному суспільстві основна маса знань залежить в підсумку від спостереження. Середньовіччя ж залежало головним чином від книг. Хоча грамотність тоді, звичайно ж, була рідкіснішою ніж зараз, читання було в певному сенсі важливішою складовою усієї культури в цілому."Відкинутий образ.К.С.Льюїс. 

Середньовічне суспільство складалося з безлічі соціальних прошарків. Людина за народженням належала до одного з них і практично не мала можливості змінити своє соціальне становище. З кожним таким станом були пов'язані своє коло політичних і майнових прав і обов'язків, наявність привілеїв або їх відсутність, специфічний уклад життя, навіть характер одягу. Існувала сувора станова ієрархія: два вищі стани (духівництво, феодали — землевласники), потім купецтво, ремісники, селяни. Могутнім об'єднавчим чинником в таких умовах були релігія та церква. Визначальна роль християнської релігії і церкви у всіх галузях суспільного і культурного життя складала принципову особливість європейської середньовічної культури. Церква підпорядкувала собі політику, морань, науку, освіту і мистецтво. Тобто мистецтво цього періоду базується на: 

• ідеї гріховності усього людського роду, зараженого первородним гріхом Адама і Єви;
• ідеї порятунку, який необхідно заслужити кожній людині;
• ідеї спокутування всіх людей перед Богом, на шлях якого стало людство завдяки стражданням і добровільній жертві Ісуса Христа, Який з'єднав в Собі як Божу, так і людську природу.

 У творах використовуються Біблійні мотиви, апокрифічні перекази, образи раю та пекла, оспівування аскетизму та смирення; релігійні догми панують над критичним мисленням; у центрі життя - релігія);

ренесанс (епоха відродження) (повернення до ідеалів античності, сповідування гуманізму: філософська позиція, за якою в центрі всього - людина, особистість; критичне мислення та раціоналізм панують над релігійними догматами).

ХУІІ: доба класицизму та бароко (напрями); 

основні риси класицизму: ігнорування особистих почуттів; як і ренесанс, наслідує зразки античного мистецтва, античні твори вважаються ідеальним зразком у мистецтві; встановлення вічних та непорушних правил і законів творчості, що виражається, наприклад, у обов'язковому дотримання канонічних правил написання творів (зображення героя тільки при виконанні державного обов'язку, різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції тощо); аристократизм - тобто орієнтування на вимоги, смаки вищої суспільної верстви; поділ жанрів на «серйозні», «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма).

основні риси бароко: бажання насолоджуватись дарунками життя, мистецтва і природи; парадність, урочистість, пишність; письменники та поети в епоху бароко сприймали реальний світ як ілюзію та сон, тому часто поєднували реальні описи із алегорією; твори насичені символами, метафорами, використовуються графічні зображення (рядки віршів утворюють малюнок), автори часто вдаються до риторичних фігур (для надання творам ефекту діалогічності), антитез, паралелізму, градації (поступове нагнітання: вітер зашурхотів листям, заграв кронами дерев, загримів жестю по дахах, завив вовков у димоході), оксюморонів (поєднання протилежних понять: гарячий лід, квадратура кола);

доба просвітництва (висловлює антифеодальний настрій освіченої частини населення у другій половині ХУІІ-ХУІІІ ст.. Представники цієї течії: вчені, філософи, письменники, митці вважали метою суспільства - людське щастя, шлях до якого — переустрій суспільства відповідно до принципів, продиктованих розумом; несправедливість та поневолення, які панують у суспільстві, вони вважали наслідком нестачі справжніх знань; своїм завданням вільнодумці проголошували утвердження свободи на розвиток природних здібностей кожного через поширення освіти). Для цієї доби характерні такі напрями в літературі як реалізм, класицизм, сентименталізм, рококо;

література ХІХ століття (романтизм і реалізм);

література кінця ХІХ стліття - другої половини ХХ століття (модернізм - став реакцією суспільства на швидкий індустріальний розвиток, зростання міст, жахи першої світової війни; модернізм схильний до експериментів, відкидає попередні уставлені норми та традиції; віра в безповоротність і всесильність прогресу, вирішення наукою й технікою глобальних проблем людства; неореалізм - поглиблення психологізму, на який скеровується вся увага, автор не пропонує читачеві однозначних вирішень проблем; неоромантизм - персонажі вже більш реалістичні, хоч все ще це виняткові особистості, вигнанці, шукачі пригод)

література останньої третини ХХ - початку ХХІ ст: постмодернізм (розмиття меж мистецьких жанрів і напрямів, усунення відокремленості масової культури від елітарної, автора від глядача (читача), проголошення відносності істини та цінностей, недовіра до авторитетів, гра форми і змісту, іронія).

= епоха позатечій = 

"У ХХІ ст. створювати якісь "межі" та заганяти в них письменників - це смішно." Сергій Жадан.

4. Практичне завдання. Компаративне дослідження. 

1. Скомпонуйте подані твори за схожістю. Поясніть, якими критеріями ви користувалися. 

"Пригоди Тома Соєра" Марк Твен, "Фарбований лис" Іван Франко, "Федько-халамидник" Володимир Винниченко, "Ой ти, дівчино, з горіха зерня" Іван Франко, "Фарбований шакал", "Муха та Бджола" Леонід Глібов, "Мурашка та Цикада" Езоп, "Моя любов - рожевий квіт" Роберт Бернс. 

2. Доповніть порівняльну таблицю, охарактеризувавши за прикладом співомовки жанр хоку.

Хоку (Мацуо Басьо)	Співомовка (Степан Реданський)
На голій гілці самотній ворон тихо старіє. Осінній вечір. * * * Холод, ніч, нудьга... Чути плюскоти весла десь од берега. * * * Пущу коня вбрід — полегесеньку впишусь в літній краєвид.	Вовки. „Чого, хлопче, так збілів? Що з тобою сталось?“ „Ах! за мною серез став Аж сто вовків гналось!“ „Бог з тобою!.. сто вовків? Та б село почуло!“  „Та воно пак і не сто, А пятьдесять було!“    „Тай пятьдесять диво в нас… Де б їх стілько взялось? „Ну, Іванцю!.. нехай так, Але десять гналось!“ „Та і десять не було! Знать, їден увсього?“ „А як їден? аби вовк!.. Страшно і їдного!“ „А може то і не вовк?“ „А щож то ходило? Таке сиве та мале, А хвостик як шило?..“
	Невеликий за обсягом гумористичний твір, в основі – народний анекдот; оригінальний український авторський жанр.

5. Літературні цікавинки

Що Вольтер називав "Всесвітом у алфавітному порядку"?

6. Домашнє завдання
1. Складіть висловлювання (5-7 речень) на тему "Чи впливає розвиток літератури на розвиток людства?"
2. Прочитайте статтю підручника с. 10. Підготуйтеся до опитування.
3. Повторіть поняття "міф" та "фольклор".

4. Літературна загадка:

У Посейдона кудись подівся тризубець; Афродита, одягаючись, завважила, що раптом зник її пояс; Гефест не зміг знайти своїх обценьок, а на Олімпі щез Аресов меч. Хто злодій?