Льюїс про прогулянки та велосипеди

 … Льюїс не любив далеких подорожей. За все своє життя він лише двічі покидав Британські острови. Вперше це сталося, коли війна закинула його в окопи Нормандії, вдруге - в 1960 році, перед смертю дружини. Тоді вони з друзями поїхали в Грецію відпочити та відвідати античні місцевості Афін, Родосу та Криту. Хоча він читав лекції про Ренесанс, але цікавості відвідати Італію не виявляв. Зате, Джек часто любив повертатися на рідні землі Ірландії, відвідувати там друзів та родичів, насолоджуватися тамтешньою природою. Влітку 1958 року саме там Льюїс з дружиною-американкою провів десять днів "запізнілого медового місяця". Той солодкий час він називав "моє ірландське життя". 

… Льюїс часто їздив Оксфордширом на велосипеді, любив піші прогулянки - часто в самотності або з кимось ще, але переважно мовчазно, щоб не заважати насолоджуватися природними звуками. Прогулюватися і розмовляти для нього були занадто великими задоволеннями, щоб їх змішувати. Обідня двогодинна прогулянка фактично входила в його ідеальний  денний графік. Він міг легко проходити десять-двадцять миль сільської місцевості, любив підніматися на пагорби та гори. Найважливіші віхи його життя були теж тісно пов'язані з прогулянками, - навіть навернення: розмова з Толкіном про значення Міфу , увірування в Христа під час повернення з зоопарку. Щодо велосипедів, то про них в Льюїса навіть є філософський есей (https://www.thegospelcoalition.org/blogs/justin-taylor/cs-lewis-on-the-enchantment-and-disenchantment-of-bicycles-and-the-meaning-of-life/).

…Льюїс не надто любив автомобілі і був трохи "динозавром" у ставленні до них. Він сімнадцять разів провалював тест водія. В своїй автобіографії "Захоплений Радістю" Джек писав: "На щастя, в батька не було автомобіля, але мене іноді брали повозитися автомобілем приятелі… Дяка Богові, я не міг будь-якої миті відправитися куди завгодно. Я вимірював відстань людською мірою - кроками, а не потужністю чужорідного для мого тіла мотору. Я не позбувся простору, я набув безмежні скарби. Сучасний транспорт жахливий - він направду, як твердить, "знищує відстань", один з найвеличніших Божих дарунків. Захоплений вульгарністю швидкості юнак промчить сотню миль та ні краплю не стане вільнішим, нічого не досягне - а для його діда й десять миль були б подорожжю, пригодою, а може й паломництвом. Якщо ж людина настільки ненавидить простір, то чому б їй зразу не влягтися в гріб? Там їй буде достатньо тісно"