О.Генрі.Лекція

О. Ге́нрі — один з найпопулярніших письменників Америки початку ХХ ст. Це письменник-гуморист, чутливий та іронічний, він був надзвичайно уважним до реального буття тогочасної Америки.

1. Біографія

Вільям народився 11 вересня 1862 р. в місті Ґрінсборо, Північна Кароліна. Життя письменника було сповнене випробувань ще від самого дитинства. Його батько, лікар Алджернон Сідні Портер був винахідником, мати — Мері Джейн Вірджинія Свейн Портер померла від туберкульозу, коли Вільяму було 3 роки. 

Навчався Портер у приватній школі своєї тітки Евелін, а також у середній школі Грінсборо. З дитинства дуже захоплювався читанням. 

Закінчивши школу, п'ятнадцятирічним юнаком Вільям з 1878р. став учнем аптекаря, а з 1881р. отримав офіційне посвідчення, яке давало йому право працювати фармацевтом. У березні 1882р. юнак захворів на туберкульоз.

З наступні тринадцять років письменник змінив чимало професій: аптекар, клерк із продажу нерухомості, кресляр в управлінні штату, бухгалтер, касир у банку. Паралельно із роботою в конторі намагається публікувати свої перші твори. 

У березні 1883 року, сподіваючись, що зміна повітря стане сприятливішою для подолання постійного кашлю, від якого він потерпав, Вільям помандрував до Техасу. Оселився на ранчо овець, що належало Річарду Холлу. 

Після того як у Вільяма покращилося здоров'я, він разом з Річардом вирушив до Остіна 1884 року, де врешті вирішив залишитися. Брав активну участь у громадському житті міста, був учасником драматичних гуртків, прекрасним співаком та музикантом, грав на гітарі та мандоліні. Тоді ж почав зустрічатися із Етол Есте — сімнадцятирічною дівчиною з заможної сім'ї. Її мати забороняла їхні зустрічі, оскільки дівчина була хвора на туберкульоз. Проте закохані все одно одружилися. Згодом друг Портера - Річард Холл - став комісаром штату Техас і запропонував Вільяму роботу. Портер став працювати художником у Техаському Генеральному Офісі з 1887 року і отримував 100 доларів щомісячної платні — займався переважно малюванням геодезичних і географічних карт. 

У березні 1894 року починає видавати гумористичний щоденник "Роллінг Стоун" ("Перекотиполе"), однак у зв'язку із фінансовими труднощами газета проіснувала недовго. Пізніше створює низку нарисів, оповідань, фейлетонів, які з'являються у газетах.

Фейлето́н (фр. feuilleton — «аркушик») — сатиричний жанр художньо-публіцистичної літератури, що висміює негативні явища в суспільному житті.

Був звинувачений у крадіжці — і півроку ховався від правосуддя в Гондурасі, потім у Південній Америці. Повернувшись до США на похорони дружини, був засуджений і ув'язнений у Колумбусі в штаті Огайо, де провів три роки (1898—1901). Це був найтяжчий період у житті О.Генрі; його врятувало знання аптекарської справи. Був звільнений достроково за хорошу поведінку й добросовісну роботу. Про ці роки О.Генрі волів не згадувати. Біографи до цього часу сперечаються з приводу того, чи був автор винний у крадіжці.

Після ув'язнення письменник вирушив до Нью-Йорку та поринув у літературу. Перші роки були роками бідності та напруженої праці. Лише після цього до О.Генрі прийшла популярність. 1903 року О.Генрі підписав контракт із газетою "World" на щотижневу здачу короткого недільного оповідання - по сто доларів за один твір. На той час це був дуже велики гонорар. Проте темпи роботи занадто високі. Вони могли вбити й більш здорову людину, ніж О.Генрі, який, до того ж, не міг відмовити й іншим періодичним виданням. З часом кількість оповідань, за яку брався автор, стала меншою.

Автор любив усамітнення, уникав товариства інших письменників, цурався світських прийомів, не давав інтерв'ю. Міг днями довго блукати Нью-Йорком, потім замикався у кімнаті та писав. Він був поетом нью-йоркської бідноти, мрійником і фантазером цегляних завулків. 

Останні тижні життя О.Генрі провів у самоті у злиденному готельному номері. Він відмовлявся вживати їжу й майже нічого не пив. Письменник помер 5 червня 1910 року в Нью-Йорку.

Похорон перетворився у справжній огенрівський сюжет: під час панахиди до церкви увірвалася весільна компанія й не одразу зрозуміла, що доведеться зачекати на вході.

2. Творчість

О. Генрі займає в американській літературі виняткове місце як майстер жанру оповідання (англ. short-story), новели. Письменника можна було би назвати запізнілим романтиком, американським карзкарем ХХ століття, але природа його унікальної творчості набагато ширша. Гуманізм, пильність до соціальних умов свого часу, гумор, "втішливий" оптимізм, що підноситься над виром гіркоти та обурення.

Герої О.Генрі різноманітні: мільйонери, ковбої, спекулянти, клерки, пралі, бандити, фінансисти, політики, письменники, артисти, художники, робітники, інженери, пожежники — змінюють один одного. 

Особливістю новел О.Генрі є гостра театральність; віра у Випадок, Долю; чіткі моральні орієнтири. Мова персонажів насичена прихованими цитатами, каламбурами. 

Каламбу́р (фр. calembour, неясного походження) — стилістичний прийом, який будується на використанні омонімії або паронімії, будь-які форми багатозначності; часто вживається в комічному та сатиричному контекстах. Наприклад, «Прийомний син барона був баран» (Ліна Костенко).

Критика нерідко називала О.Генрі "великим утішником і розважальним письменником". Така оцінка великою мірою відповідала дійсності. Листи й незакінчені рукописи свідчать про те, що в останні роки життя О.Генрі підійшов до нового рубежу. Він прагнув "простої і чесної прози", хотів відійти від "рожевих кінцівок", яких чекала від нього комерційна преса, орієнтована на смаки пересічних громадян. 

Проблематика: у творах О.Генрі гостро відчувається самотність людини, жорстокість та байдужість сучасного світу. на думку автора, життя - не комедій і не трагедія, а примхливе поєднання і того, й іншого. 

За своє життя О. Генрі написав 273 новел і оповідань, і тільки один великій твір — роман «Королі і капуста». Повне зібрання його творів становить 18 томів. 

3. Походження псевдоніму

Псевдонім письменника дуже часто помилково записують на зразок поширених ірландських прізвищ: О'Генрі. Існує кілька версій того чому Вільям Сідні Портер обрав собі такий псевдонім, але остаточної відповіді немає.

Найпопулярнішою версією є: псевдонім О'Генрі письменник обирав тому, що шкільний учитель Портера не переставав захоплюватися здобутками американського фізика Джозефа Генрі, часто вигукуючи на уроках: «О, Генрі! Ти відкрив те-то і те-то…»

Проте існує й інша версія походження цього псевдоніму. Коли Портер закінчив школу, батько влаштував його на роботу в аптеку; під час роботи в аптеці, йому часто доводилося користуватись довідником Етьєна Оссіана Анрі (фр. Étienne Ossian Henry). Позичивши у відомого фармацевта ініціал одного імені й прізвище, Портер отримав псевдонім О. Генрі, під яким і став всесвітньо відомим. 

Також, можливо, псевдонім О. Генрі запозичено з відомої ковбойської пісеньки «Скажи мені, о Генрі, який там вердикт?». Ще одна гіпотеза — О. Генрі — тому що Портер використав перше-ліпше прізвище, яке йому спало на думку.

4. "Останній листок"

Одна з найкращих та найвідоміших новел нью-йоркського циклу. Це зворушлива історія самовідданої дружби і самопожертви, справжньої любові до людини. 

Найбільш психологічно складним образом у новелі є старий Берман. Автор іронізує вже із самої його зовнішності:"Борода Мойсея Мікеланджело... спускалася у нього з голови сатира... на тіло гнома".

Нове́ла  — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, коротко та яскраво вимальованою дією.