В'ячеслав Чорновіл

 Його не зламали переслідування, арешти та допити КДБістів. Не знищили табори суворого режиму. Його вбили вже у незалежній Україні, за яку так боровся все своє життя.

25 березня 1999 року у «випадковій» автокатастрофі загинув В'ячеслав Чорновіл.   

Він був політиком, публіцистом, дисидентом, політичним в’язнем, співзасновником Народного Руху України.  

«Я пригадую, як на Володимирській гірці в Києві я зі своїм однокурсником навесні 1960 року давав клятву, що все життя буду боротися за волю України».  

Від клятви Чорновіл не відступив. Оголосив особисту війну радянському режиму. 

Уперше втрапив за ґрати, коли відмовився свідчити проти друзів у суді.

За книгу про репресії «Лихо з розуму» від світової спільноти отримав Міжнародну журналістську премію, а від радянської влади – три роки в таборах суворого режиму. А втретє засудили аж на дев’ять років… 

Тривале ув’язнення не зламало Чорновола. Навпаки – він зростав як патріот України. 

24 серпня 1991 року саме за ініціативи Чорновола проголошено Акт незалежності України та Декларацію про державний суверенітет. Відбувся референдум, на якому українці майже одностайно підтримали рішення про незалежність нашої держави. 

Його загибель вважається політичним убивством напередодні президентських виборів, де він планував брати участь як кандидат. 

В останню путь В'ячеслава Максимовича проводили чверть мільйона українців. Це була наймасовіша похоронна процесія за всі часи незалежності України.

Пам’ятаємо та пишаємось.