До презентації про Шерлока Холмса

 Лот №1. 

Серед розмов, які найчастіше чув Артур, були розмови про геральдику (історичну науку про вивчення гербів). Мати письменника, горда Мері, чий рід бере початок у 14 ст., вчила хлопчика розрізняти графську корону та герцогську, лева на гербі від леопарда. Також мати вчила Артура середньовічному кодексу лицарської честі: бути безстрашним перед сильними, сумирним перед слабкими, лицарем з усіма жінками, незалежно від їх походження; надавати допомогу тим, хто її потребує, ким би вони не були; завжди тримати своє слово. Цей урок Артур запам'ятав на все життя.

Лот №2. 

Мати дуже любила читати. Вона була головним розповідачем у сім'ї. Улюбленим автором майбутнього письменника був Майн Рід, а улюбленою книгою - "Мисливці за скальпами"

Лот №3. 

Батько Артура бувталановитим художником. Навіть перший детектив про Шерлока Голмса «Етюд у яскраво-червоних кольорах» Артура був оформлений малюнками батька.

Лот №4. 

Тілесні покарання у школі були дуже суворими.

Артура часто карали – шматком гуми, котрий за розмірами нагадував товсту калошу, били по кистях рук.

Лот №5. 

На Різдвяні канікули 1874 року він на три тижні був у рідних у Лондоні. Тут автор побував у театрі, зоопарку, цирку, музеї воскових фігур мадам Тюссо. Саме враження від цієї мандрівки підштовхнули автора до усвідомлення свого таланту оповідача. Артур починає складати історії для своїх друзів, які із захопленням реагують на творчість товариша. На останньому році навчання майбутній письменник бере учасить у видання журналу для коледжа та пише вірші.

Лот №6. 

Починаючи зі шкільної лави, Артур захоплюється спортом: в основному це крикет, футбол, у тому числі футбол на ходулях, бокс.

Лот №7.

Майбутню долю письменника визначила мати. Вона вважала, що професія лікаря дасть її синові стабільний дохід та гідне місце у суспільстві. На стажування у сім'ї грошей не було, тому молодому Дойлу лишалося лише винайняти квартиру, повісити табличку "Лікар Дойл" та чекати, доки якийсь хоробрий місцевий житель наважиться звернутися до недосвідченого медика.

Лот №8.  

Спочатку клієнтів було мало. На що ж витрачати вільний час? Звісно ж, на літературу!

Артут починає писати оповідання та друкувати їх у одному з лондонських журналів. Зрештою, автор хоче зробити літературу своєю професією. 

Лот №9. 

Серед відомих творів Артура Конан Дойла, - детективні, историчні, науково-фантастичні романи. Літературну славу серу Артуру приніс не тільки образ Шерлока Голмса, а й образ дивакуватого професора Челенджера, героя науково-фантастичних романів «Загублений світ», «Коли земля скрикнула», повісті «Отруєний пояс», один з яких розповідає про те, як науковці знайшли загублений світ із доісторичними тваринами.

Лот № 10. 

У 1881 році Конан Дойл, закінчивши Единбурзький університет і отримавши  ступінь бакалавра медицини и степень магістра хірургії, став шукати роботу. Результатом цього стала посада корабельного лікаря на судні, яке курсувало між Ліверпулем та Західним берегом Африки. Африка здалася автору настільки бридкою, як Арктика привабливою. Коли почалася Англо-бурська війна, Конан Дойл, лишивши письменництво, відправився на фронт у Південну Африку. Він вважав, що там, де під палючим сонцем вмирають солдати від ран та хвороб, має бути людина з міцним здоров'ям та дипломом лікаря.

Лот № 11. 

Біографам  автора добре відомі два імені: Джордж Ідалджі та Оскар Слейтер. На те, аби захистити цих людей від "правосуддя", автор витратив декілька років. Заради них він сам перетворився на Шерлока Холмса Не зважаючи на матеріальні витрати та власний час, письменник зустрічався із свідками, копирсався у архівах, та у результаті довів, що до в'язниці потрапили не садисти та вбивці, а невинні люди. Сучасників вразила поведінка Дойла, адже він навіть не знав підсудних особисто.  Й тут на сера Артура посипалися листи з проханнями допомогти. Дойл не вважав себе детективом, але часом у нього просто не вистачало духу відмовити. Скільки людей були зобов'язані Дойлу своїм порятунком! Проте про це все достовірної інформації в нас немає, тому що архіви письменника - двадцять п'ять величезних ящиків - і до цього часу не опубліковані. Можна тільки здогадуватися, про що писали серу Артуру Вінстон Черчилль, Теодор и Франклин Рузвельти, английский король Эдуард VII. А раптом і вони просили Дойла почати якесь розслідування?

Лот №12 

У 1902 году газети Англиї повідомили сенсаційну новину: під час розкопок у маєтку адвоката Ричарда Деусона, поблизу міста Пілтдаун, знайдено череп доісторичної людини, которий доповнює ланцюжок эволюції. «Пілтдаунський череп» став сенсацією у науковому світі. Череп ретельно вивчали. Про нього друкували статті та монографії. Тим часом почалися й суперечки з приводу достовірності знахідки. Проте більшість вчених вважали його грандіозним науковим відкриттям. Тільки у 1953 році післе рентгенологічного та хімічного аналізів, проведених у лабораторіях Скотланд-Ярда, було підтверджено фальсифікацію черепа. Хтось майстерно з'єднав верхню частину черепа людини та щелепи орангутана. Містифікацію задумав не хто інший, як всесвітньо відомий письменник Артур Конан Дойл. Адвокат Ричард Деусон, який захоплювався археологією, негативно відгукувався про романи сера Артура, а їхні заміські будинки знаходилися поруч. Ображений письменник вирішив помститися.  Він попросив у знайомої, яка володіла антикварною крамницею, передати йому череп, що був знайдений у давньоримській гробниці. У іншого приятеля, зоолога-аматора, Конан Дойл купив щелепу орангутана. Використавши напилок та бормашину письменник обточив череп та приєднав щелепу до нього. Потім обрабив хімікатами, аби череп виглядав досить давнім. Знаючи про то, що сусід Деусон веде розкопки у занедбаному руднику, письменник закопав там свій "сюрприз". Адвокат попався на гачок. Знахідку він пред'явив науковому товариству Британського музею. Загальний ажіотаж був таким великим, що Дойл не наважився відкрито заявити про фальсифікацію. Але у щоденнику писав: "Замість того, аби скинути неуків у яму їх глупоти, я сам закопав там науку".

Лот №13. 

У 1930 році Дойл був тяжкохворим. Йому вартувало немалих зусиль піднятися з ліжка та вийти у сад. Коли його знайшли, письменник лежав на землі, стискаючи в одній руці підсніжки. останні його слова були звернені до дружини. Він прошепотів: "Ви чудові"