Робочий архів

Без кінця і краю зеленів степ під блакитним небом. Вітер гуляв по соковитій траві, по шовковій тирсі й котив хвилі аж до обрію, де вони зливалися з хвилями Дніпра. Степ цвів, ніби палахкотів від барвистих метеликів, джмелів, бджіл і комах. По зеленому полю ледь видно просувалися козацькі вартові. Чорним шляхом на цілу милю йшло військо. Воно вигравало полковими стягами, сотенними значками, козацькими жупанами, розшитими попонами, срібними руків’ями шабель. Усе військо було на конях. У козаків блищали очі. Вони випромінювали радість, хоробрість і молодецьку відвагу. На Запорозьку Січ козаки поверталися з перемогою. Відбили вони охоту бусурманам нападати на українські землі.

  Диктанти 8 клас       Весна була рання, дружна. Сніг запав, зарябив чорними латками таловин. По низинах і шляхах стояли великі сині калюжі. Вдень відбивалися в них сліпучо-білі хмари, а вночі — променясті зорі і тонкий серп щербатого місяця. Вогкий вітер з'їдав сніги, але на ранок підмерзали шляхи, блискуча вода в коліях бралася блисняковою плівкою, а блакитнувата паморозь вкривала, наче сіллю, горбасту землю.     Дико і дзвінко лунали тоді крики ранньої іриці.     Грузькою глинястою дорогою, обсадженою плакучими берізками, раз у раз тяглися валки — всі на захід, до місяця. А місяць хилився все нижче, золотавився, тьмянішав.      Наче рідко нанизані чотки, чорніли журавлі в лускатих хмаринках. Гортанний крик їх долинав до землі бентежним покликом. Здавалося, ніби чути, як свистить вітер у потужних крилах, як ріже груди холодне повітря. Темний, одвічний інстинкт гнав їх з пекучого півдня на болотисті низовини, д...