Історичне минуле в літературі. Вальтер Скотт "Айвенго"

 Вальтер Скотт народився 15 серпня 1771 року (ХУІІІ ст) в шотландському місті Единбурзі у заможній сім'ї адвоката і був дев'ятою дитиною у родині, в якій було дванадцятеро дітей. Його предки належали до старовинного шотландського дворянського роду, навіть прізвище схоже на слово, що перекладається як "шотландець".

Вальтер від народження був дуже хворобливим, і рідні хвилювалися за його життя. Коли хлопцю виповнилося півтора року, виявилося, що  у нього дитячий параліч, внаслідок чого Вальтер кілька років не ходив. Аби поліпшити здоров'я сина, батьки відвезли його в село до діда. 

Незважаючи на фізичні вади, Вальтер ріс веселим хлопчиком і мав неабиякі розумові здібності. Завдяки феноменальній пам'яті він без труднощів запам'ятовував безліч шотландських балад та легенд, які чув від своєї бабусі. 

У семирічному віці Вальтер переїхав до батьків і пішов до школи, а через п'ять років вступив до Единбурзького коледжу. Юнак любив природу навколишніх місць, писав вірші, багато читав і продовжував цікавитися народними баладами та легендами. Важливим для Вальтера Скотта став 1792 рік: в Единбурзькому університеті він витримав іспит на звання адвоката. З цього часу Вальтер Скотт стає поважною людиною з престижною професією, має власну юридичну практику. З часом Вальтер Скотт зробив адвокатську кар'єру, але не залишив літературної праці. Вальтер Скотт продовжує серйозно захоплюватися збиранням шотландського фольклору, спогадів про важливі події героїчної минувщини свого народу. Він багато подорожує місцями відомих історичних подій, оглядає руїни відомих шотландських замків і навіть власноруч робить їх макети, відвідує найвіддаленіші гірські селища, щоб записати рідкісну пісню чи баладу про національних героїв. На 90-ті роки ХУІІІ ст. припадають і перші літературні виступи Скотта: у 1796 році виходять зроблені письменником переклади двох балад німецького поета Г.Бюргера "Ленора" та "Дикий мисливець", а в 1799 році - переклад драми Гете "Гец фон Берліхінгем". Першим оригінальним твором молодого поета стала романтична балада "Іванів вечір" (1800р), а у 1802-1803 рр. (на поч. ХІХ ст.) публікуються три збірки давніх шотландських пісень, упорядковані Вальтером. Попри слабке здоров'я автор мав феноменальну працездатність: як правило, він публікував не менше двох романів на рік. Протягом літературної діяльності письменник створив двадцять вісім романів, дев'ять поем, безліч повістей літературно-критичних статей, історичних праць. Романтичні поеми 1805 - 817 років здобули йому славу видатного поета. Проте Вальтер Скотт увійшов в історію світової літератури не як поет, а як письменник-романіст, засновник нового літературного жанру - історичного роману, тобто роману, в якому відтворено певну історичну епоху. Ще у своїх поемах він звертався до історичної тематики, використовуючи знання з історії та фольклору. Твори Вальтера Скотта були шалено популярні як на батьківщині, так і за кордоном і мали величезний вплив на світову літературу. Сам автор, як людина надзвичайно розумна і дотепна, до своєї слави ставився доволі скептично. У романах Вальтера Скотта змальоване історичне минуле Шотландії, Англії та інших європейських країн. У центрі романів Скотта лежать події, що пов'язані за значними соціально-історичними конфліктами.

У житті письменник був зразковим сім'янином, людиною доброю, чутливою, тактовною, вдячною; любив свій маєток Ебботсфорд який перебудував, зробивши з нього невеличкий замок, дуже любив дерева, свійських тварин, хороше застілля у сімейному колі. Помер він від інфаркту 21 вересня 1832 року.

"Айвенго"

Роман "Айвенго" - чи не найпопулярніший з усіх романів Вальтера Скотта. Дія розгортається приблизно у 1194 році (ХІІ ст.). Дата ця пов'язана із поверненням до своєї країни після довгих років відсутності англійського короля Ричарда І Левине Серце. Ричард І після смерті батька та втрати старшого брата успадкував королівську корону, а згодом взяв участь у ІІІ хрестовому поході. Хрестові походи організовували католицька церква та західноєвропейські феодали (багаті землевласники) у 1096-1270 рр. на країни Близького Сходу (Сирію, Палестину, Північну Африку). Їхньою метою була боротьба з мусульманами, звільнення Гробу Господнього та Святої землі (Палестини). На час походу Ричард призначив правителем Англії свого молодшого брата, принца Джона, який, отримавши тимчасову владу, почав інтригувати проти Ричарда, щоб стати повноцінним монархом. 

Несподівана поразка у ІІІ хрестовому поході та тривожні вісті з дому про загарбницькі плани принца Джона і феодальні міжусобиці змусили Ричарда І повернутися до Англії. Але на шляху додому він потрапив у полон до герцога Австрійського, а принц Джон доклав усіх зусиль, щоб законний Англійський король якнайдовше перебував у неволі. 

На той час Англія була феодальною країною, корінне населення якої - англосакси - вже понад століття чинило опір загарбникам-норманам, намагаючись відстояти свою незалежність. Ще у 1066 р. французький герцог з Нормандії Вільгельм Завойовник, предок Ричарда І, зі своїм військом напав на Англію. 

Переможені сакси втратили найкращі землі та маєтки, а на вищі державні посади були призначені чужинці-нормани. У країні виник військово-феодальний прошарок суспільства - барони та рицарі, які спочатку підтримували королів-норманів, а потім, прагнучи розширити свої привілеї, самі почали ворогувати з ними. Тому англійські королі конфліктували як із своєю норманською аристократією, так і з корінним англосакським населенням. 

Селянство в тогочасній Англії поділялося на три групи. Перша - вільні фермери-йомени, друга - напіввільні селяни - орендарі поміщицьких земель, а до третьої належали раби. 

Для вільного саксонського селянина головним ворогом був норманський барон, і король міг розраховувати на підтримку англосаксів у боротьбі з феодалами-норманами. Тому зрозуміло, чому у романі король-норман Ричард І приязно ставиться до вільних селян-йоменів і навіть приятелює з легендарним розбійником Робіном Гудом. 

Після втрати Англією незалежності саксонські землевласники, які поділялися на танів та франклінів, стали зазнавати з боку норманів значних утисків. Танами називали багатих землевласників, представників саксонської аристократії. До другої групи належали франкліни, невеликі землевласники незнатного походження. 

Головний герой роману "Айвенго" - син Седрика Ротервудського Уїлфред Айвенго. Герой діє на тлі захопливих історичних подій, він відданий кодексу лицарської честі, у будь-якій ситуації поводиться милосердно до слабких й зберігає вірність прекрасній коханій. Цей юнак супроводжував Ричарда І у ІІІ хрестовому поході. Через те, що Айвенго виступив у похід разом із королем-норманом, Седрик вважав його зрадником, зрікся сина й позбавив його спадку. Як представник саксонської знаті, Седрик мріяв, щоб на англійському престолі сидів саксонець, а не норман. Англосаксів королівської крові, які за правом можуть успадкувати зайнятий загарбниками норманами трон, на той час залишилося лише двоє: Ательстан, людина далека від політичних задумів Седрика, і леді Ровена, його вихованка. Додаткову інтригу вносять стосунки Уїлфреда та леді Ровени. У юні роки леді Ровену та рицаря Айвенго пов'язували ніжні почуття, проте батько й чути не хотів, щоб його син одружився з особою королівської крові. 

Герої твору чітко розмежовані на позитивних та негативних. Позитивно висвітлені автором образи англосаксів (Ґурт, Уамба, Локслі, отець Тук) та їхніх вождів (Ательстан, леда Ровена, Седрік, Айвенго). Їм протиставлені загарбники-номрани: принц Джон, храмовник Бріан де Буа-Гільбер, рицар де Брасі, барон Фрон де Беф. Винятком є лише Ричард Левове Серце. 

Теорія літератури

Історичний роман - це роман, дія якого зображена на тлі історичних подій. В історичних романах правда поєднується з художнім вимислом, а поруч із реальними історичними особами діють вигадані.