Дмитро Іващенко - батько волинських шістдесятників.

Дмитро Іващенко – педагога й очільника волинських шістдесятників. 

У роки Другої світової війни Дмитра Іващенка призвали до лав Червоної Армії. Мав там складну військову спеціальність підводного сапера. Рятував Дніпрогес, який мали підірвати нацистські окупанти.

Після війни працював учителем на Волині. Спочатку викладав у школах, потім – у Луцькому педагогічному інституті імені Лесі Українки.

У педінституті Дмитро Полікарпович очолив літературну студію, де не боявся говорити студентам правду про злочини сталінського режиму, порушення прав людини у СРСР. Заохочував до вільного вираження своїх думок і студентів. Поступово сформувалася група найактивніших літстудійців. 

Дмитро Іващенко займався  розмноженням, виготовленням фотографованих та друкованих копій забороненої літератури. У подальшому із самвидавними матеріалами ознайомлювалися інші члени гуртка, які, поширювали їх серед знайомих у Волинській, Рівненській, Тернопільській, Житомирській, Львівській областях і у Криму. 

Дмитро Іващенко став одним з перших репресованих дисидентів за часів брежнєвського режиму. За свою активність відбув декілька років у мордовських таборах.

У роки незалежності Дмитро Іващенко вчителював у луцькій гімназії №21, де заснував літературну студію «Первоцвіт». Успішно нею керував і виховав тут не одного майстра слова.