Календарно-обрадові пісні
6 грудня - Миколая
Святий Миколай — святковий персонаж, якого ототожнюють з образом Миколая Чудотворця.
Напередодні свята святого Миколая діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями, які кладуть у поштову скриньку або залишають за вікном.
24 грудня Різдво Христове
Колядки — величальні календарно-обрядові пісні зимового циклу свят. Первісно колядки супроводжували язичницькі обряди, дуже стійкими виявились обряди Коляди, пов'язані з ушануванням новонародженого сонця, культом предків. За християнства колядки асоціюються передусім із Різдвом, у своїх текстах відображають переосмислення язичницького світогляду й ритуалів. Виконавці колядок традиційно називаються колядниками, а виконання колядок — колядуванням.
31 грудня-1 січня Маланки та Василя
Щедрівки — величальні українські народні обрядові пісні, що виконують під Новий рік, тобто у Щедрий Вечір. Щедрівки величають господаря та його родину.
Водохреще — народне святкування, що проходять у день Хрещення Господнього 6 січня, яке в Україні завершує різдвяні святки; в цей день проводять християнський церковний обряд освячення води шляхом триразового занурення хреста, читання молитов і співу.
Вода може освячуватись у храмах, будинках, природних водоймах, джерелах, колодязях тощо
Стрітення Господнє, або Принесення до Храму — християнське свято в пам'ять про принесення до Єрусалимського храму немовляти Ісуса Христа його батьками на 40-й день після Різдва, яке відзначається 2 лютого.
ВІКТОРИНА
Вертеп — макет стайні з новонародженим Ісусом Христом.
Вифлеємська зірка — зірка, що згідно з Євангелієм від Матвія привела мудреців до маленького Ісуса Христа. Вона вела їх зі сходу, а коли ті підійшли до Вифлеєма, зірка зупинилась.
Дідух (його ще називають: дід, коляда, колядник, сніп, король) — українська різдвяна прикраса з колосків, первісно — язичницький ідол, символ предка-покровителя, зачинателя роду; а також — символ урожаю, добробуту, багатства. Дідух має вигляд вертикального поставленого снопа, що складається з найкращого збіжжя, може прикрашатися кольоровими нитками, стрічками, квітами, плодами.
Колись наші предки починали відлік нового року з початком весни. І це свято називали Новоліттям. Перше березня було першим днем нового року. Настає Новий рік – і пробуджується природа, розквітають квіти, світ народжується заново. «Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка…» – ця пісенька прийшла до нас ще з тих далеких часів. Ластівки прилітають навесні і, співаючи, радіють приходу нового року. Отже, Новий рік українці святкували навесні. Тому напередодні відзначали щедрий вечір, а вранці 1 березня проводили магічний обряд посівання, бо готувалися до справжньої сівби.
Веснянки (гаївки, гагілки, ягілки, ягівки, риндзівки, городальки) — назва старовинних слов'янських обрядових пісень, пов'язаних з початком весни і наближенням весняних польових робіт.
Благослови, мати
Благослови, мати,
Весну закликати!
Весну закликати,
Зиму проводжати!
Весну закликати,
Зиму проводжати!
Зимочка – в возочку,
Літечко – в човночку.
Приспів, або рефрен — повторення групи слів, рядка або кількох віршових рядків у строфах.
Анафора, або єдинопочаток — стилістична фігура, що являє собою повтор звуків або слів на початку речень, віршових рядків, строф тощо. Повтор може траплятися один раз у суміжних реченнях (або рядках віршу) або пронизувати увесь текст.
Благослови, мати
Благослови, мати,
Весну закликати!
Весну закликати,
Зиму проводжати!
Весну закликати,
Зиму проводжати!
Зимочка – в возочку,
Літечко – в човночку.
Кривий танць
Під час виконання «кривого танцю» всі учасники стають в ряд, взявшись за руки. Дівчина, яка йде попереду «виводить кривого танця» — веде всіх за собою. Лінія, яка описують виконавці хороводу має вигляд кривої. Звідси і назва — «кривий танець». Кожен наступний учасник точно повторює лінію ходи попереднього танцівника.
А в кривого танця
А в кривого танця
Та не виведу кінця,
Треба його да виводити,
Кінця, ладу ізнаходити.
Треба ж його вести,
Як віночок плести;
Веду, веду та не виведу,
Плету, плету та не виплету.
Ой вінку ж мій, вінку,
Хрещатий барвінку,
Ой я ж тебе плела
Ще учора звечора,
Повісила тебе
На золотім кілочку,
На золотім кілочку,
На шовковім шнурочку.
Моя матінка ішла,
Та той віночок зняла,
Та той віночок зняла,
Та нелюбому дала.
Ой якби я була знала,
Була б його розірвала
Була б його розірвала
Та й у грязь утоптала
Червоними чобітками,
Золотими та підківками.
Івана Купала - 23 червня
Ой на Івана, та й на Купала
Ой на Івана, та й на Купала
Там дівчинонька квіти збирала.
Квіти збирала, в пучечки клала,
До річки несла, в воду пускала
"Ой світи, сонце, світи та й не грій,
Щоб мій віночок та й не згорів.
Щоб мій віночок живим зостався
Та й миленькому в руки дістався".
Пливи, віночку, по синій хвилі
До тої хати, де жиє милий.
Поплив віночок та й за водою,
Серце дівоче забрав з собою.
Купайло, Купайло
Купайло, Купайло,
Де ти зимувало?
Зимувало в лісі,
Ночувало в стрісі;
Зимувало в пір’ячку,
Літувало в зіллячку.
А де наше Купайло стояло
А де наше Купайло стояло,
То там місяць і сонячко сіяло,
То там ясне сонячко сіяє.
Там Микола кониченьки сідлає,
Там Микола коника сідлає,
До дівчини поїхати думає.
Ой приїхав під нові ворота.
Вийди, вийди, дівчино молода.
Ой не вийшла дівчина лиш мати
Та став її так Микола питати,
Чи є моя дівчина удома?
Ой, чи вона молоденька здорова?
Чого вона і горда, і пишна?
Чого вона на Купала не вийшла?
Русу косу звечора чесала,
По півночі черевики взувала,
На світанку личенько вмивала,
Тому на Купала не бувала?
Жниварські пісні
Коментарі
Дописати коментар