Святий Миколай — святковий персонаж, якого ототожнюють з образом Миколая Чудотворця.
Напередодні свята святого Миколая діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями, які кладуть у поштову скриньку або залишають за вікном.
24 грудня Різдво Христове
Колядки — величальні календарно-обрядові пісні зимового циклу свят. Первісно колядки супроводжували язичницькі обряди, дуже стійкими виявились обряди Коляди, пов'язані з ушануванням новонародженого сонця, культом предків. За християнства колядки асоціюються передусім із Різдвом, у своїх текстах відображають переосмислення язичницького світогляду й ритуалів. Виконавці колядок традиційно називаються колядниками, а виконання колядок — колядуванням.
31 грудня-1 січня Маланки та Василя
Щедрівки — величальні українські народні обрядові пісні, що виконують під Новий рік, тобто у Щедрий Вечір. Щедрівки величають господаря та його родину.
Водохреще — народне святкування, що проходять у день Хрещення Господнього 6 січня, яке в Україні завершує різдвяні святки; в цей день проводять християнський церковний обряд освячення води шляхом триразового занурення хреста, читання молитов і співу.
Вода може освячуватись у храмах, будинках, природних водоймах, джерелах, колодязях тощо
Стрітення Господнє, або Принесення до Храму — християнське свято в пам'ять про принесення до Єрусалимського храму немовляти Ісуса Христа його батьками на 40-й день після Різдва, яке відзначається 2 лютого.
ВІКТОРИНА
Вертеп — макет стайні з новонародженим Ісусом Христом.
Вифлеємська зірка — зірка, що згідно з Євангелієм від Матвія привела мудреців до маленького Ісуса Христа. Вона вела їх зі сходу, а коли ті підійшли до Вифлеєма, зірка зупинилась.
Дідух (його ще називають: дід, коляда, колядник, сніп, король) — українська різдвяна прикраса з колосків, первісно — язичницький ідол, символ предка-покровителя, зачинателя роду; а також — символ урожаю, добробуту, багатства. Дідух має вигляд вертикального поставленого снопа, що складається з найкращого збіжжя, може прикрашатися кольоровими нитками, стрічками, квітами, плодами.
Кутя — відварені у воді зерна пшениці чи ячменю з медом. Традиційна ритуальна страва слов'янського новорічно-різдвяного циклу.
Колись наші предки починали відлік нового року з початком весни. І це свято називали Новоліттям. Перше березня було першим днем нового року. Настає Новий рік – і пробуджується природа, розквітають квіти, світ народжується заново. «Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка…» – ця пісенька прийшла до нас ще з тих далеких часів. Ластівки прилітають навесні і, співаючи, радіють приходу нового року. Отже, Новий рік українці святкували навесні. Тому напередодні відзначали щедрий вечір, а вранці 1 березня проводили магічний обряд посівання, бо готувалися до справжньої сівби.
Веснянки (гаївки, гагілки, ягілки, ягівки, риндзівки, городальки) — назва старовинних слов'янських обрядових пісень, пов'язаних з початком весни і наближенням весняних польових робіт.
Благослови, мати
Благослови, мати,
Весну закликати!
Весну закликати,
Зиму проводжати!
Весну закликати,
Зиму проводжати!
Зимочка – в возочку,
Літечко – в човночку.
Приспів, або рефрен — повторення групи слів, рядка або кількох віршових рядків у строфах.
Анафора, або єдинопочаток — стилістична фігура, що являє собою повтор звуків або слів на початку речень, віршових рядків, строф тощо. Повтор може траплятися один раз у суміжних реченнях (або рядках віршу) або пронизувати увесь текст.
Благослови, мати
Благослови, мати,
Весну закликати!
Весну закликати,
Зиму проводжати!
Весну закликати,
Зиму проводжати!
Зимочка – в возочку,
Літечко – в човночку.
Кривий танць
Під час виконання «кривого танцю» всі учасники стають в ряд, взявшись за руки. Дівчина, яка йде попереду «виводить кривого танця» — веде всіх за собою. Лінія, яка описують виконавці хороводу має вигляд кривої. Звідси і назва — «кривий танець». Кожен наступний учасник точно повторює лінію ходи попереднього танцівника.
А в кривого танця
А в кривого танця
Та не виведу кінця,
Треба його да виводити,
Кінця, ладу ізнаходити.
Треба ж його вести,
Як віночок плести;
Веду, веду та не виведу,
Плету, плету та не виплету.
Ой вінку ж мій, вінку,
Хрещатий барвінку,
Ой я ж тебе плела
Ще учора звечора,
Повісила тебе
На золотім кілочку,
На золотім кілочку,
На шовковім шнурочку.
Моя матінка ішла,
Та той віночок зняла,
Та той віночок зняла,
Та нелюбому дала.
Ой якби я була знала,
Була б його розірвала
Була б його розірвала
Та й у грязь утоптала
Червоними чобітками,
Золотими та підківками.
Трійця - припадає на 50-й день після святкування Світлого Христового Воскресіння
Збірка – «Драматичні етюди». Рід літератури: епос. Жанр: драматичний етюд Художній напрям: модернізм Течія: символізм з ознаками романтизму. Тема твору: взаємини героя (індивідуальності) й натовпу (колективу), розбіжність між мрією й дійсністю, ідеалом і реальністю. Ідея твору: засудження матеріалізму, возвеличення духовності, мрії. Дія в творі відбувається у хащах темного лісу. Проблематика твору “По дорозі в казку”: У творі “По дорозі в Казку” порушено такі проблеми: ватажок і натовп матеріальне і духовне; суперечність між аморальністю і духовністю; мрія та реальність; шляхи досягнення мети. ватажок і натовп Символічні образи: Юрба (старі, молоді, жінки, діти). Узагальнений образ Юрби символізує моральну й духовну “сліпоту” Мак – символ жертовної крові, яку проливає той, хто хоче покращити життя людей. Терен – символ справжнього вождя, який готовий на жертву заради інших. Людина подібна до горили – символ духовної збіднілості й обмеженності. Хлопчик у вбі...
Слово-характеристика: БОРОТЬБА Біографія 1871-1913 Др.п.ХІХ-поч.ХХ ст. Лариса Петрівна Косач Письменниця, поетеса, перекладачка, фольклористка, фемінистка та культурна діячка, співзасновниця літературного гуртка "Плеяда". Мати - Ольга Петрівна Драгоманова-Косач. Письменниця Олена Пчілка. Учасниця діночого руху. Видавала альманах "Перший вінок" Батько - високоосвічений поміщик, дуже любив літературу та живопис. Дядько Лесі - Михайло Драгоманов, відомий учений У будинку Косачів збиралися письменники, художники та музиканти, зокрема Михайло Старицький та Микола Лисенко, влаштовувалися мистецькі вечори та домашні концерти. Дитячі роки Лесі минали на Волині. За характером Леся була веселою і жвавою дитиною. Любила музику, грала на фортепіано, але через туберкульоз кісток змушена була полишити це захоплення. Через хворобу не могла ходити до школи, але природнє завзяття, працьовитість та наполегливість дозволили отримути чудову домашню освіту. Ко...
Драма-феєрія — різновид драми, для якого властивий фантастично-казковий сюжет, поряд із людьми діють створені уявою письменника фантастично-містичні істоти. Сценічна дія феєрії відрізняється використанням сценічних ефектів та трюків. 1. Паспорт твору Літературний рід: драма. Жанр: драма-феєрія. Тема “Лісова пісня”: зображення світу людини й світу природи в їх гармонійних і суперечливих взаєминах. Ідея “Лісова пісня”: оспівування краси людських взаємин, пориву до щастя, незбагненної сили великого кохання. Художній напрям, стиль: модернізм, неоромантизм 2. Головні герої твору “Лісова пісня” 1) Селяни: Лукаш – головний герой, прости хлопець, від природи наділений поетичною душею та музичним хистом, але його характер не є цілісним: на початку твору він повстає щирим, по-дитячому допитливим, чистим у помислах. Зустріч із мавкою окриляє його, але лицемірство і корисливість, що панують у світі людей, поступово проникають і в його душу. Він є втіленням двох граней людської душі - духовної та ...
Коментарі
Дописати коментар