7 клас, українська література. Суспільно-побутові пісні

 

БОДАЙ ПАНУ В ДВОРІ СТРАШНО

Українська народна пісня

Бодай пану в дворі страшно,

Як нам в полю сонце зашло;

Сонце зашло, ми ще жнемо,

При місяці снопи носимо,

При зороньках копи кладемо,

Опівночі додому йдемо,

На світанні вечеряємо,

У білий день знову йдемо.

Бодай пана не сховали,

Жеб собаки розорвали,

Поховали при долині,

Жеб по йому вовки вили.

Бодай пана громи вбили,

Як ми ручки потомили.

Ой зашуміла густая ліщина

Ой зашуміла густая ліщина,

Та й щось ся не розвила.

Ой розплакались хлопці-молодці,

Та що ся не женили.

Ой не женились, ох, не женились,

Женитись не будуть:

Ой прийшла карта від государя,

Що вже хлопців брати будуть.

Ох, як забрали хлопці молодії,—

Отець й мати не знала.

Ох, як повезли у Каменець-Подільський,

Та як та чорная хмара.

Ой знати, знати тоту рибку в морі

Межи тими окунями.

Ой знати, знати хазяйського сина

Межи тими бурлаками.

Ой сидять бурлаки та й кінець стола

Та в сопілку грають,

Хазяйський син стоїть та й коло порога,

Серце з жалю умліває.

«Лучче було б, моя рідна мати,

Мене у купелі залляти,

Ніж нас мали, таких молоденьких,

У неволю забрати!

Лучче було б, моя рідна мати,

Під серцем мя задушити,

Ніжлі б мав я, такий молоденький,

Так тяжко тужити!»

Віють вітри все буйнії

Віють вітри все буйнії,

Та ідуть дощі все дрібнії,

Та землю орошають,

Та травою урощають,

А цвітами украшають.

Там стояли все кургани,

Де бурлаченьки проїжджали.

Та степи за степами,

І луги з берегами,

Там чумаченьки проходили

І бурлаченьків провозили,

А тепер не проходять

І бурлак не провозять,—

Все за вражими панами.

Наші бурлаченьки догадались —

Через Дунай-річку перебрались.

Та Дунай-річка мати,

Та не дай погибати

Нам, безщасним сіромахам!

Ой хто хоче гроші мати, най їде за море

Ой хто хоче гроші мати, най їде за море,

Там він зараз розізнає, яке то є горе.

Хто гадає, що за морем грошей назбирає,

Той тут перше, за тим морем, недолі зазнає.

Тут є справді грошей досить,— трудно їх дістати,

Бо на гроші треба перше тяжко працювати.

Хто дістане тут роботу — лихая година,

Бо піт очі заливає що кожда година.

Жінка вдома замовить сі чобітки хороші,

Бо надію она має, що знов прийдуть гроші.

Вна не знає, що чоловік та й по скалах лазить,

Що йому вже від роботи скіра з рук облазить;

Не раз йому кривавий піт очі заливає,

Не раз йому поза плечі і смерть зазирає.

КОЗАЦЬКІ ПІСНІ

ОЙ НА ГОРІ ДА ЖЕНЦІ ЖНУТЬ

Ой на горі да женці жнуть,

А попід горою,

Попід зеленою

Козаки йдуть.

А попереду Дорошенко

Веде своє військо,

Веде запорізьке

Хорошенько!

Посередині пан хорунжий,

Під ним кониченько,

Під ним вороненький

Сильне-дужий!

А позаду Сагайдачний,

Що проміняв жінку

На тютюн да люльку,

Необачний!

"Гей, вернися. Сагайдачний,

Візьми свою жінку,

Оддай мою люльку,

Необачний!"

"Мені з жінкою не возиться;

А тютюн да люлька

Козаку в дорозі

Знадобиться!

Гей, хто в лісі, озовися!

Да викрешем огню,

Да потягнем люльки,

Не журися!"

"Ой, у лузі та ще й при березі"

Ой у лузі та ще й при березі червона калина,

Породила молода дівчина хорошого сина.

Породила молода дівчина хорошого сина.

Породила та ще й положила в зеленій діброві,

Дала йому тонкий стан козацький, дала чорні брови,

Дала йому тонкий стан козацький, дала чорні брови,

Дала йому тонкий стан козацький, ще й чорнії брови,

Та не дала тому козакові ні щастя, ні долі.

Та не дала тому козакові ні щастя, ні долі.

– Та було б тобі, моя рідна мати, тих брів не давати,

Було ж тобі, моя рідна мати, щастя й долю дати.

Було ж тобі, моя рідна мати, щастя й долю дати.

– Розвивайся а ти, сухий дубе, завтра мороз буде,

Ой збирайся, молодий козаче, завтра похід буде.

Ой збирайся, молодий козаче, завтра похід буде.

– Я морозу та й не боюся, зараз розів'юся,

Я походу та й не боюся, зараз уберуся.

Я походу та й не боюся, зараз уберуся.

– Ой ви, галки, ой ви, сизокрилі, підніміться вгору,

Ой ви, хлопці, славні запорожці, верніться додому.

Ой ви, хлопці, славні запорожці, верніться додому.

– Ой раді б ми ще вище підняться, туман улягає,

Ой раді б ми додому вернуться, гетьман не пускає.

Ой раді б ми додому вернуться, гетьман не пускає.

Ой не так гетьман, не так гетьман, як гетьманська мати,

Хоче нами, козаками, турка звоювати.

Хоче нами, козаками, турка звоювати.

Вона нами, козаками, турка не звоює,

Тільки нашим білим тілом орлів нагодує.

Тільки нашим білим тілом орлів нагодує.

ЧУМАЦЬКІ ПІСНІ

"Ой, ішов чумак з Дону"

Ой ішов чумак з Дону
Ой ішов чумак з Дону
Як із Дону до дому

Ой як з Дону до дому
Ой як з Дону до дому
Та й сів над водою

Та й і сів над водою
Та й і сів над водою
Та й проклинає ж свою долю

Ох доле ж моя доле
Ох доле ж моя доле
Да чом ти не такая?

Ох да чом ти не такая
Ох да чом ти не такая
Ох як доля людськая?

А я чужу долю да сім раз поцілую
Да долю хорошую
Ой а я свою долю поб'ю-порубаю
Да в річку побросаю
Ой пливи, моя ж доле, пливи за водою
Ох а я за тобою

Автор – народна пісні

Жанр – чумацька пісня (суспільно-побутова)

Тема – розповідь про важке життя та нелегкі подорожі чумаків, які займалися торгівлею і перевозили товари на великі відстані.

Ідея: висловлення співчуття чумакові, який має складну долю

Ой горе тій чайці

Ой горе тій чайці,
Чаєчці-небозі,
Що вивела чаєняток
При битій дорозі!
Що вивела чаєняток
При битій дорозі!

Ой ішли чумаки,
Весело співали,
І чаєчку ізігнали,
Чаєнят забрали.
І чаєчку ізігнали,
Чаєнят забрали.*

А чаєчка в'ється,
Об дорогу б'ється,
К сирій землі припадає,
Чумаків благає.
К сирій землі припадає,
Чумаків благає:

"Ой ви, чумаченьки,
Ви ще молоденькі,
Верніть моїх чаєняток,
Вони ще маленькі.
Верніть моїх чаєняток,
Вони ще маленькі".

"Ой чаєчко наша,
Неправдонька ваша:
Поварили чаєняток,
Добра була каша!
Поварили чаєняток,
Добра була каша!"

"Бодай ви, чумаки,
Щастя не діждали,
Що ви моїх дрібних діток
Із гнізда забрали!
Що ви моїх дрібних діток
Із гнізда забрали!

Бодай ви, чумаки,
На Дін не сходили,
Що ви моїх дрібних діток
В каші поварили!
Що ви моїх дрібних діток
В каші поварили!"

Автор – народна пісні

Рід літератури – ліро-епос

Жанр – чумацька пісня (суспільно-побутова)

Тема – трагічна історія чайки, в якої чумаки забрали пташенят.

Ідея – засудження жорстокості людей, співчуття до горя матері

НАЙМИТСЬКІ, СОЛДАТСЬКІ ТА РЕКРУТСЬКІ ПІСНІ

Ой матінко-вишня

Як послала мати
Чуже жито жати.
Чуже жито жала,
Трохи не пропала.

Ой, матінко-вишня,
Чи я в тебе лишня,
Що ти мене в строк найняла,
Де я не привична?

Ой, матінко-пава,
Лучше б я пропала,
Щоб я цього проклятого
Горенька не знала.

На чужій роботі
Всеньки я у поті,
На чужесеньких нивочках
Личенько в сльозочках.

Плачуть карі очі,
Роблю до півночі,
А хазяїн мене лає
Та ще й докоряє.

Автор – народна пісні

Жанр – наймитська пісня (суспільно-побутова)

Тема –  розповідь про страждання наймички, яка вимушене важко працювати на чужих людей далеко від дому.

Провідний мотив – страждання дівчини через важку наймитську долю, туга за домом та мамою.

В суботу пізненько

В суботу пізненько,

В неділю раненько

Кувала зозуля

Та й все жалібненько.

Ой то ж не зозуля,

То рідная мати.

Вона виряджала

Сина у солдати.

Іди іди, синку,

Іди не барися,

На третій годочок

Додому вернися.

Якби ж ти, мати, знала,

Яке мені горе,

То б ти переплила

Все Чорнеє море.

Якби ж ти, мати, знала,

Яка мені біда,

То б ти переслала

Горобчиком хліба.

Горобчиком хліба,

Синичкою солі,

Ой Боже ж мій, Боже,

В якій я неволі!

Автор -

Жанр -

Тема -

Провідний мотив - 

Ой хмариться, туманиться

Ой хмариться, туманиться,

Дрібні дощі йдуть.

А молоді жовнярики

Мед-горілку п’ють.

П’ють горілку, ще й наливку,

Їдять ягідки,

Та ще й собі споглядають

На чужі жінки.

Чужа жінка, як ягідка,

Як вишневий цвіт,

А ти ж мені, шабелино,

Зав’язала світ.

Візьму я ж тебе, шабелино,

Та й за гострий край,

Та й закину я ж тебе, шабелино,

В глибокий Дунай.

Плавай, плавай, шабелино,

Вчися плавати,

А я піду, молод жовнір,

Жінку шукати.

А як я собі, шабелино,

Жіночку знайду,

Тоді я тебе, шабелино,

До боку припну.

Ой хмариться, туманиться,

Дрібні дощі йдуть.

А молоді жовнярики

Мед-горівку п’ють.

Автор - невідомий (народна пісня)

Жанр - суспільно-побутова (солдатська) пісня.

Рід - ліро-епос.

Тема — розповідь про життя молодих жовнярів (солдатів), які прагнуть особистого щастя.

Ідея – солдатська доля сповнена страждань та небезпек, а солдати мріють про спокійне сімейне життя.