Й.В.Ґете "Вільшаний король"

Цей велетень був міністром у карликовій німецькій державі. 

Він ніколи не міг рухатися вільно.

Генріх Гейне

Йоґанн Вольфґанґ фон Ґете (др.пол. ХУІІІ ст - п.п.ХІХ ст.) — німецький поет, драматург, прозаїк, науковець, державний діяч, театральний режисер і критик. 

Серед його творів — епічні та ліричні вірші, проза та віршові драми, мемуари, автобіографія, літературна та естетична критика, трактати з ботаніки, анатомії та кольору, чотири романи. 

У Веймарі Гете був членом таємної ради герцога, засідав у військових і дорожніх комісіях, наглядав за повторним відкриттям срібних копалень у сусідньому місті Ільменау і здійснив ряд адміністративних реформ у Єнському університеті. Він також узяв участь у плануванні ботанічного парку Веймара й відновленні Палацу дожів, що в 1998 році потрапив у список Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО*.

*Світова́ спа́дщина ЮНЕСКО  — видатні культурні та природні цінності, що вважаються надбанням усього людства. Ці цінності перелічені в Списку ЮНЕСКО.

Які українські надбання захищає ЮНЕСКО

1. БІОГРАФІЯ

Йоганн Вольфганг фон Гете народився в старому німецькому торговельному місті Франкфурті-на-Майні в заможній родині. Батько - Йоганна Каспара Гете - був імперським радником і колишнім адвокатом. Від нього Гете вспадкував жагу до знань. Мати — Катерина Елізабет Гете - виховувала в синові потяг до мистецтв. 

Будинок мав велику бібліотеку, завдяки якій письменник рано познайомився з «Іліадою» Гомера, з «Метаморфозами» Овідія, прочитав в оригіналі твори Вергілія. Його батько був із тих, хто, не задовольнивши свої амбіції, намагався дати дітям більше можливостей і повноцінну освіту.

У 1765 році Йоґанн вступив до Лейпцизького університету, свою вищу освіту завершив у Страсбурзькому університеті в 1770 році, де захистив дисертацію на звання доктора права.

Але згодом він всерйоз захоплюється поезією та фольклором.

У перших віршах і драмах Ґете відчувався деякий вплив наслідувальної салонної літератури**. Пізніше Ґете був тісно пов'язаний з рухом «Буря і натиск»***, боровся за національну самобутність німецької літератури.

**Салонна література —  вишукана, “шляхетна” література; бере початок від літературних зібрань у салоні маркізи Рамбуйє в Парижі (п.п.ХУІІ). Тут панував дух галантності, вишуканості, аристократична естетика, атмосфера творчих змагань. 

***«Буря і натиск»  — період в історії німецької літератури (др.пол.ХУІІст), пов'язаний із відмовою від культу розуму, притаманного класицизму, на користь яскравої емоційності та опису крайніх проявів індивідуалізму. Назва літературного руху походить від назви однойменної драми німецького письменника Фрідріха фон Клінгера. Цей період за духом дуже близький до сентименталізму. 

Світову славу Гете приніс роман «Страждання молодого Вертера» (1774 рік). Роман, здебільшого автобіографічний. Події, зображені в ньому, знайшли відгук у багатьох свучасників Ґете, тож твір мав величезний успіх.

З 1775 року Гете назавжди оселився у Веймарі, став міністром в уряді герцога Карла-Августа. У Веймарі Гете брав активну участь у політичному житті герцогства.

Розчарувавшись в індивідуалістичному бунтарстві «Бурі й натиску», Гете мріяв про мирні суспільні реформи. У Веймарський період особливо поглиблюються суперечності його світогляду.

Прояви консервативних поглядів Гете найбільш помітні у творах, спрямованих проти Великої французької революції. Усвідомлюючи закономірність виступу третього стану, який штурмом захопив Бастилію, Гете засуджував Якобінський терор.

Уже на початку XIX ст. Гете був широко відомий в Україні.

Перший переспів з Гете українською мовою належить Петру Гулаку-Артемовському — балада «Рибалка» (1827).

Баладу «Лісовий король» перекладали Борис Грінченко ("ЛІсовий цар") та Пантелеймон Куліш («Вільшаний цар»).

 Тарас Шевченко називав Гете «великим», особливо любив «Фауста».

У ХХ ст. перекладами займалися Максим Рильський, Василь Стус. 

2. "Вільшаний цар"

«Вільшаний король», «Лісовий цар», «Вільшаний цар» — балада Йоґанна Вольфґанґа фон Ґете. Твір написано 1782 року й описує смерть дитини, при цьому невідомо, вбив його надприродний дух, чи хлопчик просто був хворий і марив.