Митець, чиї скульптури — символи України

Кущ Анатолій Васильович — український талановитий  художник та скульптор. Нагороджений вищим званням Народного художника України та дійсний академік Національної академії мистецтв України. Його шедеври створені в жанрі станкової та монументальної скультпури з використанням бронзи, мар­­мура, каменю та дерева. 

Всі бачили Монумент Незалежності 

Або Монумент Архангела Михаїла на Майдані Незалежності. 

Але те, що це кропотливі праці Анатолія Васильовича, знають лише одиниці.

До широкого доробку скульптора належить композиція на честь Кия, Щека, Хорива та їхньої сестри Либідь; 

пам'ятник Пилипу Орлику в урядовому кварталі столиці;

 статуя Тараса Шевченка у Варшаві. 

У скульптурних роботах Куща відображено драматичну історію України. Митець зображує переважно вершників, вояків та образи жінок. У працях розкриваються проблеми вій­­ни і миру, ненависті та любові, жорстокості й людяності. Все це Анатолій Васильович про­стежує від християнських часів через іпостасі язичницьких божеств і до наших днів.

Ви створили десятки монументальних скульптур, які встановлені в Україні, Польщі, Білорусі, США. Безумовно, найвідоміша робота – Монумент Незалежності України в Києві. Як він створювався?
– Конкурсів було вісім, вони тривали протягом 1995-2000 років. У результаті два мої проєкти посіли перше і третє місця. На другому опинилася робота відомих архітекторів Олександра Комаровського (на жаль, уже покійного) і Сергія Бабушкіна. Родзинкою їх пропозиції було створення Музею держав­ності. Міська влада доручила нам об’єднати наші проєкти.
В остаточному варіанті монумент повинні були складати три нерозривно пов’язані об’єкти: на передньому плані – пам’ятник заснов­никам Києва (Кий, Щек, Хорив і їхня сестра Либідь). У центрі – колона з фігурою Оранти-Переможниці (висота колони 60 метрів). Колона, немов дерево, виростає з православного храму. У правій руці в Оранти гілка калини – символ кровного споріднення нації, краси, достатку. Лівою рукою вона вказує на захід, до Європи.
За колоною півколом мав розташовуватися Музей державності. Частиною його фасаду повинна була стати колонада з фігурами дванадцяти видатних державних діячів: князів Аскольда, Святої княгині Ольги, Святослава Хороброго, Володимира Хрестителя, Ярослава Мудрого, Володимира Мономаха, Данила Галицького, засновника українського козацтва Дмитра «Байди» Вишневецького, Петра Конашевича-Сагайдачного, Богдана Хмельниць­кого, Івана Мазепи та Голови Цент­ральної Ради УНР історика Михайла Грушевського.
На бічних пілонах фасаду планувалося створити масштабні рельєфи з портретними зображеннями видатних українських діячів світового рівня: філософів, письменників, учених, художників, військових, громадських діячів, починаючи від Нестора Літописця до Василя Стуса та В’ячеслава Чорновола. Музей державності побудований, але не завершений, фасаду немає.

Пам’ятник засновникам Києва, що встановлений на Майдані Незалежності. Либідь створена з доньки скульптора Христини, а Хорив - сам митець у 33 роки– А з кого ліпили Оранту-Переможницю?
– Скульптура – це важке мистецт­во. Зробити щось видатне без любові неможливо. Тому зробив Оранту з моєї дочки Христини. Вона 1980 року народження, під час роботи над монументом була зовсім молодою. Любов до дочки я матеріалізував у витворі мистецтва. Це нормальна практика. Взяти, наприклад, такий шедевр сакрального живопису, як ікона Божої Матері з немовлям у Кирилівській церкві в Києві. Видатний художник Михайло Врубель написав Богородицю з Емілії Прахової, в яку був закоханий.
Склалося так, що в остаточному варіанті особу Оранти довелося зробити старшою. На цей крок я пішов після того, як у мене в майстерні побував тодішній мер Києва Олександр Омельченко в супроводі високопоставлених чиновни­-
ків. Вони висловлювали свої за­уваження і побажання. Пам’ятаю, як Омельченко розгнівано запитав: «А чому це ти за мої гроші свою рідню на монументах зображаєш?». Зауважив, що вона виглядає замолодою, та наголошував, що Берегиня повинна бути старшою.
Реальні розміри фігури, від капітелі до калинової гілки, – 12 метрів. На виготовлення її в бронзі нам дали всього два з половиною місяця. Майстрам київського художнього комбінату «Художник» довелося працювати цілодобово. Щоб не витрачати часу на поїздки додому, вони ночували на роботі: одна бригада спить, інша – працює.
– А чи є в цьому монументі Ваш портрет?

– Так, себе і юну доньку я втілив у особах засновників Києва. Цей пам’ятник-фонтан стоїть на Майдані біля Монумента Незалежності. Христина стала прообразом Либі­-ді, а я в свої 33 роки став прообразом Хорива. У Щека риси обличчя мого друга, мистецтвознавця Олександра Федорука. Старший із братів-князів Кий – образ збірний.
Дочка, до речі, стала успішною художницею. Її роботи є в колекціях Білла Клінтона, Бреда Пітта, Джорджа Клуні, Софі Лорен, Тіни Тернер. Христина знайома з багатьма світовими знаменитостями. Вперше вона потрапила в Америку в десять років, коли я виграв конкурс на створення в Чикаго пам’ятника жертвам Голодомору в Україні.
– Як створюєте образи визнач­них особистостей?
– Багато читаю, вивчаю. Все для того, щоб у моїй голові народилася візуалізація, збираю матеріал: хто ця людина, звідки вона та чим зай­малася. Повторювати за кимось, йти по заздалегідь витоптаній стежці у моєму мистецтві – це профанація. Кожна робота – частинка історії.
Наприклад, легенду про заснування Києва, записану Нестором Літописцем у «Повісті временних літ» можна сприймати буквально. Але в моїй інтерпретації вона має декілька змістових прошарків. Це об’єднання трьох великих слов’янських народів: Кий – поляни, Щек – чехи, Хорив – хорвати. Другий – складові світобудови: Кий – вогонь, Щек – земля, Хорив – повітря, а Либідь – вода. Усе це подається через атрибутику та орнамент. І, нарешті, це чотири божествені іпостасі ведичного православ’я: Кий – Перун, Щек – Дажбог, Хорив – Велос, а Либідь – Лада.

Декоративна композиція-фонтан на честь легендарних засновників Києва. Входить у комплекс Монумента Незалежності України. Встановлено у 2000 р. в ході реконструкції Майдану Незалежності. Автори: Анатолій Кущ (скульптор), Олександр Комаровський і Олег Стукалів (архітектори), Руслан Кухаренко (начальник управління охорони пам'ятників історії, культури та історичного середовища).

Фігури висотою 3 м з бронзи, кожна символізує характер українського народу та одну з чотирьох стихій: Кий — воїн і Вогонь, Щек — хлібороб і Земля, Хорив — мисливець і Вітер, Либідь — прамати і Вода.

У 2010 р. проведено реконструкцію з тимчасовим демонтажем.