Микола Руденко - український письменник, філософ, громадський діяч, засновник Української Гельсінської Групи.

 Микола Руденко має почесне звання «Герой України». 

Руденко вперше виступив проти існуючих порядків у 1949 році, коли під виглядом критики «космополітів» громили та нищили єврейських письменників. Щоб їх судити, від Миколи як секретаря парткому СПУ вимагали негативних характеристик, а він твердо відмовлявся давати їх.

«Довго я залишався дуже партійним», — сказав Микола Руденко. Проте у 1970-ті роки активно долучився до захисту прав людини, в тому числі національних. Був одним із трьох першозасновників і першим головою Української Гельсінської Групи. 

Певне прозріння прийшло після розвінчання культу особи Сталіна. Руденко приходить до висновку, що теорія Маркса додаткової вартості хибна. Своє бачення цього Микола виклав у працях «Економічні монологи» та «Енергія прогресу», також у романі «Формула Сонця». 

У 1974 році Миколу Руденка виключають з КПРС, через рік – із СПУ. Щоб прожити, він продає машину, дачу й влаштується нічним сторожем. Пошуки справедливості привели до «Міжнародної амністії» та тісних контактів з дисидентами. 

1975 року Руденка заарештовують, а у віці 65 років намагаються запроторити до «психіатрички», але доля "благоволила" письменникові: його засудили до 7 років таборів суворого режиму і 5 років заслання за так звану «антирадянську агітацію і пропаганду». 

Звільнившись у 1987 році, Руденки добиваються виїзду до США, де Микола Данилович працює на радіостанціях «Свобода» і «Голос Америки», очолює представництво УГГ, потім Української Гельсінкської Спілки. Філадельфійський освітньо-науковий центр у 1988 визнає Миколу Руденка «Українцем року» – за непохитну стійкість в обороні національних прав українського народу і його культури.