К.С.Льюїс про книги та читання

 Чи знаєте Ви, що те, яким ми знаємо Льюїса, чи не визначально завдячує його невгамовній спразі до читання. Змалечку він був оточений не лише заміським будинком, за дверима якого відкривалися простори аж до гавані Белфасту та моря за нею, горизонтом блакиті прибережних гір, а й горами книг, які скуповував його батько. Перелік книг, які він пропускав крізь себе варті окремого допису - цікаво звернути увагу на книги, які його особливо формували. Але їх кількість теж вражає - його вчитель Кіркпатрик зауважував, що за всі роки своєї педагогічної практики ще не бачив юнака, що так багато читав. Це сформувало в ньому одну з найцікавіших рис його характеру, якої так часто бракує кожному з нас - радість від можливості дивитися на світ очима інших людей. 

...в Льюїса є багато творів, в яких обговорюється значення читання та де автор ділиться своїми порадами для читачів. Можна перерахувати деякі з них:

1. Читайте те, що справді Вам подобається та не вдавайте задоволення від "великих" книг. 

Льюїс пише: "Уявіть, що Ви провели вечір в товаристві снобів, які демонстративно насолоджувалися пречудовим портвейном, хоча кожному, хто знав їх раніше, було добре відомо, що якщо вони раніше пили хоча би раз якийсь портвейн, то він був з дешевої крамнички. А потім уявіть, що по дорозі додому, ви відвідали невеличку та не дуже охайну чайну, де почули як якесь старе тіло в боа з пір'я каже до іншого, причмокуючи губами: "Це було чудове горнятко чаю, любий, це було щось... О, як мені добре..." Хіба Ви в цю мить не відчуваєте щось таке, наче свіже гірське повітря? Бо саме тут є щось справжнє... Живий собака краще за мертвого лева... Саме так моє серце зігріває школяр, який в автобусі захоплено читає фентезі чи наукову фантастику, та не звертає уваги на оточуючий світ. Бо саме тут я теж відчуваю, що зустрівся з чимось справжнім, живим та ненадуманим - справжнім літературним досвідом, спонтанним, компульсивним та безкорисливим..."

2.  Читайте, щоб бачити світ таким, яким бачать його інші.

"Ті з нас, хто все своє життя був послідовним читачем книг, нечасто повністю усвідомлюють неймовірні широти нашого буття, якими ми завдячуємо прочитаним авторам. Ми розуміємо це, коли спілкуємося з тим, що цурається чтива. Він може бути чудовою людиною, але світ його тісний, затхлий та блідий. Нам така задуха і тіснота нестерпні. Людина, якій вистачає самої себе, а відтак й менше заслуговує на звання особистості, живе у клітці. Мені мало моїх власних очей, і я прагну дивитися на світ очима багатьох. Мені мало реальності, навіть якщо дивитися на неї очима більшості, я хочу бачити те, що інші відкрили в світі. Навіть очей всього людства недостатньо. Мені жаль, що тварини не можуть писати книг. Мені так би хотілося взнати, наприклад, яким бачать цей світ миші та бджоли..."

3. Читайте, щоб бути собою.

"Літературні враження зцілюють рану нашої індивідуальності, не залишаючи нас її переваг. Рану цю можна залікувати долученням до емоцій, що керують масами, але вони не залишають жодних переваг. Ті емоції сполучають наші обособлені "я" в єдине ціле, і ми знову пірнаємо в те, що нижче індивідуальності. Але читаючи велику літературу, я встигаю побути в шкурі тисяч людей і все ж при цьому залишаюсь собою самим. Як нічне небо з грецької поезії, що зорить мільярдами очей, я не перестаю бути собою, зрячим. Тут, як в богослужінні, як в любові, як в моральному волевияві та в пізнанні, я підіймаюсь над собою. І в ту саму мить, я найвищою мірою стаю собою самим."

 4. Читайте старі книги, якість яких перевірена часом. 

Нова книга пройде довгу перевірку часом та читачів, та чи зможе вона завоювати прихильність кількох поколінь? Якщо так, то з часом вона створить свою історію, а читачі зможуть знайти в ній приховані сенси, про які автор і не задумувався. Сучасні та актуальні книги можуть швидко застаріти. Часто, чим актуальніше книга, тим швидше вона застаріває. Нові книги обмежені розумінням своєї епохи: "Якщо ви в одинадцятій годині долучитеся до розмови, яка розпочалася о восьмій, то, ймовірно, ви не осягнете справжнього значення того, про що мовиться"

5. Перечитуйте вже прочитані улюблені книги.

Перепрочитуйте улюблені книги хоча би раз на кілька років - при уважному прочитанні і з новим досвідом Ви завжди можете знайти в них щось нове і значуще для себе. "Немає такої книги, яку варто читати в десять років, але не в п'ятдесят (тоді її значно більше потрібно читати)... Єдині книги, з яких треба було б вирости це ті, яких не варто читати зовсім".

6. Читайте і обговорюйте книги з тими, хто мудріший.

Єдине, що може бути краще за прочитання книги - обговорювати її з кимось іншим, сперечатися щодо її змісту. Особливо важливо звертатися до розмов мудріших людей чи учителів. Пояснює це Льюїс в своєму листі: "Історія про шістнадцятирічну дівчинку, яка виховувалася християнськими вчителями, але не почула до цього ні слова про Боговтілення, робить для мене очевидним наступний висновок: я не вбачаю користі в представленні Євангелій для простих дітей без ніяких доктринальних пояснень. Вреші, вони були написані не для тих людей, які не знали християнського вчення, але для новонавернених, вже навчених, які хотіли взнати трохи більше про життя та вислови Вчителя. Жодні древні священні книги не призначалися для прочитання без вчителя: тому євнух ефіоп у Діях говорить Пилипові: «Як можу я розуміти, якщо ніхто не пояснює мені цього?»".

Попри це Льюїс наголошує на важливості не боятися читати більше першоджерела, аніж книги критиків: "Тому одним з моїх найбільших прагнень як вчителя, завжди було прагнення переконати молодь в тому, що знання, отримані з перших рук не лише цінніші, ніж переказані кимось, але, зазвичай, їх легше та приємніше здобувати". 

7. Читайте без зверхності.

Універсальна важливість смиріння виявляється корисною й для читання. Нерідко, ми, посеред нашого товариства, любимо похизуватися списком прочитаних нами вагомих книг. У своєму листі до католицького теолога Беди Гріффітса за 16 квітня 1940 року Льюїс згадує: "Минулого семестру мені довелося зробити наступне зауваження, коли я був в залі, наповненій християнськими студентами: "Чоловік, який їсть, чи лежить в ліжку з дружиною, або готується до сну, смиренно, стриманно та з подякою є незмірно вище, з християнської точки зору, від того, хто слухає Баха або читає Платона в стані гордині". Не вимагайте в інших людей тих вражень чи переживань від книги, які переживали від неї. Ви, можливо, теж не переживаєте так глибоко книг, які можуть бути важливими для інших. 

Смирення важливе не лише для доброго чтива, а й щоб уникнути вузького світогляду. В своїй пізній книзі "Чотири Любові" Льюїс пише: «Справді широкий смак у літературі – це тоді, коли ви можете щось для себе вибрати на вуличній розкладці книжок по шість пенні біля кожного книжкового комісійного магазину». 

8. Будьте відкритими у читанні.

"Найпершою вимогою, яку перед нами ставить будь-який витвір мистецтва, - це капітуляція. Дивись. Слухай. Приймай. Дай дорогу. (Немає сенсу спочатку запитувати, чи вартує цей витвір такої капітуляції, бо ви не взнаєте цього, поки не здастеся йому)". Книга вимагає від нас активної участі, уваги, захоплення. "Щоб справді впевнитися, що книга погана, ми маємо прочитати її так, наскільки це можливо, ніби вона була дуже доброю. Треба очистити розум, відкрити себе..."

9. Читайте із апетитом.

"В мене вовчий апетит і коли я сідаю за книгу, то заодно люблю ситно попоїсти". 

"У світі не знайдеться таких великих кружки чаю та книжки, щоб вдовольнити мене". 

10. Не бійтеся пропускати нецікаві та неважливі для Вас розділи книги. 

Можливо, коли Ви читали "Просто Християнство", то звертали увагу, що Льюїс кілька разів радить пропустити ті розділи книги, або знехтувати тими ідеями та прикладами, які є для Вас неважливими: "Багато хто вважає, що, читаючи книжку, не можна пропускати ані сторінки; як на мене, це – справ­жня нісенітниця. Кожна розсудлива людина спо­кійнісінько пропускає ті розділи, з яких, на своє переконан­ня, нічого корисного для себе не почерпне."