Античність

Ант́ичність  — період історії від 800 року до н. е. до 600 року н. е. у регіоні Середземного моря.

Античною літературою називають літературу давніх греків і давніх римлян, яка створювалася в період від УІІІ ст.до н.е. до У ст. до н.е.. Слово "античність" походить із латинської мови і означає "давній". Історично першою виникла давньогрецька література. Вона зберігала своє панівне становище протягом всієї доби античності. Незважаючи на те, що антична література проіснувала понад тисячу років, змінювалася вона надзвичайно мало. Основними її рисами були широке використання міфологічної тематики в художніх творах, панування поетичної форми в літературі (прозою писали лише історичні твори або твори ораторського мистецтва) та незмінна система жанрів. Визначальною рисою античної літератури стало усвідомлення цінності людської особистості. Ця риса притаманна не лише літературі, а й усій античній культурі, досягнення якої до сьогодні вражають нашу уяву. На жаль, більшість пам'яток античної літератури та культури були назавжди втрачені внаслідок численних воєн та пожеж. Античну літературу називають колискою європейського словесного мистецтва, адже її жанри, багату систему віршування та художніх засобів згодом засвоїли молоді європейські літератури. Далі європейський театр і література постійно опрацьовували античні сюжети; відтворювали цілі п’єси; перекладали античні романи і наслідуючи їм писали нові; на основі античних образів і сюжетів створювали нові твори. Практично всі європейські народи поклали в основу своїх національних абеток латинське написання букв (тільки деякі, зокрема українці - грецьке). Значна кількість наукових термінів, абстрактних слів, географічних назв тощо була прямо запозичена з латини або давньогрецької мови. За століття, які минули, твори давньогрецьких та римських митців не втратили своєї художньої цінності і продовжують захоплювати читачів. 

Попередницею давньогрецької культури була культура перших грецьких племен - ахейців. культуру ахейських племен, що сягнула свого розвитку у ІІ тис. до н.е., вчені називають Мікенською культурою - від назви найбільшого та найбагатшого ахейського міста - Мікени. Античність була періодом розвитку рабовласницьких держав. Ахейські держави Мікенської епохи мали добре підготовану армію, великий флот і постійно вели війни із сусідніми середземноморськими державами. Збагатившись у військових походах, ахейська знать відчула смак до розкошів - у містах почали зводити палаци, а в повсякденне життя увійшли вишукані предмети побуту. Фрески, якими розписували стіни палаців, зображували сцени війни та полювання, а найвишуканішими речами, знайденими в ахейських похованнях, були бронзові мечі, золоті й срібні кубки, посмертні маски могутніх владарів.

У давньогрецькій міфології відобразилося ахейське минула давньогрецького народу, а сюжети і образи мікенської доби стали основою для розвитку їхньої культури. Найбільш популярні цикли міфів: Фіванський, Троянський, про подвиги Геракла, про аргонавтів.