Просте речення

 Вправа 1

Визначте поширені і непоширені речення

Сюрчать коники, і час настав, і сталось вічне. Тихесенько вечір на землю спадає. Туман... Шлагбаум... Тиша... Переїзд... Настане суд, заговорять і Дніпро, і гори! Грюкіт. Дзвони. Скрипи. Ми думаєм про вас. Не цвітуть квітки зимою і дерева не шумлять. Свічадо спить. В доброго хазяїна й соломинка не пропаде. 

Вправа 2

Спишіть лише прості речення. Підкресліть граматичні основи.

Гроза прийшла, зітхнули трави, квітки головки підняли. Соловейко на калині то зітхав, то щебетав. Весна прийшла так якось несподівано! Зима стояла мрійно до пори. Вітри війнули з півдня. І тоді вона немов у Ворсклу з'їхала з гори. Ще сніг ковтала повідь широченна, і рала ждав іще тужавий лан... Уже в дітей порожевіли личка. Уже дощем надихалась  рілля. І скрізь трава, травиченька, травичка! І сонце сипле квіти, як з бриля. Чорнолісся п'янко духмянить доспілою суницею. Вечірнє сонце, дякую за день!.. Спросоння птах крилами затріпоче, про щось у сні зашепчеться трава. Ще пароплавчики чаділи, неначе праски, ще ми шукали крем'яхи в піску, - на пограниччі дійсності і казки стояв той дім за хмарами бузку. 

Самостійна робота

Спишіть лише прості речення. Підкресліть граматичні основи.

Дощ пройшов - і Київ зеленіє. Соломія приклала до рани мокру холодну ганчірку - і Остапові стало легше. Вітер війнув - листя з клена жовте полетіло. Я сидів на зеленому килимові моріжка і дивився у воду. В синіх туманах гомонить річка, і купають у ній сосни свої кострубаті віти. Люблю народ, якого силу ніхто не зломить у віках. Благословенна та ясна година, коли дитя читає "Кобзаря". Степ особливо чарівний тієї пори, коли жита половіють. Ясень віти простягає, обіймає срібну хвилю. Сонце блищить, а мороз тріщить. І шумить діброва, і синіє шлях, і дзвенить дніпрова хвиля у дротах. Високо поросло розкішне дерево вгору, укриваючи холодком зелену землю. Та пітьма не так уже морочила Соломію, але холод проймав її наскрізь. Прилинув вітер, і в нічийній хатині він про весняну волю заспівав.