8 клас. Зарубіжна література. Біблія

 Бі́блія. Священна книга двох релігій - іудейської та християнської. Для віруючих - ця книга написана за одкровенням Святого Духа через обраних Богом людей (пророків та Апостолів). Біблію перекладено майже на всі мови світу, а сумарний наклад - найбільший у світі. Книги Біблії - скарбниця мудрості, історія духовних пошуків людства, а також культурна, історична та літературна пам'ятка, яка відіграла визначну роль у формуванні європейської культури.

Слово "біблія" в перекладі з давньогрецької мови означає книги або збірки книг. Біблія справді складається з багатьох книг, створених у різний час, різними мовами і різними авторами. Вона поділяється на дві частини: Старий Заповіт та Новий Заповіт. 

В основі назви «Заповіт» лежить ідея угоди Бога з усім людством: у Старому Заповіті розповідається про створення світу, гріхопадіння і союз Бога із народом Ізраїля; у Новому Заповіті — про спасіння людства від гріха через викуплення його Ісусом Христом своєю смертю та новий союз з Богом.

Старий Заповіт - це також і священна книга іудеїв (вони називають її Танах), які не визнають другої частини Біблії - Нового Заповіту. Старий Заповіт створювався від ХІІІ до ІІ ст. до н.е. 

Новий Заповіт створювався від 50 до 120 року нашої ери. 

Християнство - монотеїстична релігія. Монотеїзм - віра в єдиного Бога.

Склад та структура християнської Біблії

Старий Заповіт

Старий Заповіт — перша частина Біблії, що по обсягу становить близько трьох четвертих усієї Біблії. 

У книгах Старого Завіту розповідається про створення світу, гріхопадіння, взаємини Бога з вибраним ним народом Ізраїлю. Через увесь Старий Заповіт простежується обіцянка Бога відновити посередництвом Месії (спасителя) зруйновані гріхом відносини із Богом. 

Структура Старого Завіту складається з чотирьох головних груп:

П'ятикнижжя Мойсеєве - авторство приписують Мойсею, пророку та лідеру євреїв, який вивів свій народ з єгипетського рабства; тут описані створення Всесвіту та перших людей - Адама та Єви, розповіді про долі їхніх нащадків - перше вбивство, Всесвітній потоп, будівництво Вавилонської вежі, виникнення єврейського (обраного) народу, викладені Закони та Заповіді Божі. 

Історичні книги - фрагменти давніх хронік, розповідають про утворення єврейської держави (Ізраїлю) та її історію.

Навчальні (поетичні) книги - це збірка творів найрізноманітнішого спрямування: від філософських роздумів про сенс людського життя ("Еклезіаст", "Книга Йова") до любовних пісень ("Пісні Пісень"); Книга Псалмів - це збірка натхненних, емоційних молитов, призначених для співу; Книга Притч - збірка настанов до богоугодного життя. 

Притча - невеликий розповідний (епічний) твір повчального змісту. Притча на прикладі життєвих ситуацій в алегоричній формі пояснює норми поведінки і моральні цінності.

Символ - художній образ, що умовно відтворює усталену думку, ідею, почуття. Хрест - символ страждання, або табу, або оберегу тощо.

Алегорія - художній засіб, троп, у якому абстрактне поняття втілюється через конкретний образ. Наприклад, у казках лисиця уособлює хитрості. На відміну від багатозначного символу, значення алегорії однозначне. 

Пророчі книги - ці книги складаються з творів, написаних у різний час різними єврейськими пророками. Пророками у Біблії називають проповідників, здатних передбачати майбутнє, але головна їхня риса - це богонатхненність. Пророки віщують про лиха, які прийдуть, коли єврейський люд не навернеться до віри в єдиного Бога, та описують блага, які він отримає після навернення. Серед пророцтв, зроблених у книгах цього розділу Біблії, найважливішим були пророцтва про майбутній прихід Спасителя (Месії), який візьме на себе гріхи людей і, принісши себе в жертву, дасть їм очікуване очищення.

У Старому Заповіті з-поміж інших біблійних подій згадується переселення єврейського народу (або ізраїлевого) з рідних палестинських земель до Єгипту. Історики вважають, що це переселення відбулося приблизно у 1700-1680 рр до н.е. Однак із часом ставлення до ізраїльтян у Єгипті змінилося - колись гостинна країна перетворилася для них на "дім рабства". Вихід євреїв з Єгипту очолив Мойсей, його вів сам Бог. Одного разу Мойсею явився Господь у вигляді куща, що горів вогнем, але не згорав. Бог сказав, що розуміє страждання Свого народу і вирішив звільнити його і вивести в іншу землю, тому Мойсей мав піти до фараона, всім розповісти про своє видіння і передати волю Господа. Бог не тільки допоміг своєму улюбленому народові позбутися рабства, а й передав йому через Мойсея Закони, серед яких були й десять Заповідей. Вихід х Єгипту - велике свято для іудеїв. У цей день вони святкують Песах (Пасху). 

Сприйняття та засвоєння вивченого матеріалу. Оповіді "Про створення світу", "Каїн та Авель", десять Заповідей.

Оповідь про створення світу

Письмове завдання

Складіть табличку й запишіть, що і в який день створив Господь.

Опитування

1. Як оцінював Господь результати Своєї праці?

2. Яку роль на землі Господь призначив людям?

3. Пригадайте давньогрецький та давньоіндійський міфи про створення світу.

Оповідь про Каїна та Авеля

Опитування

1. Розкажіть, ким були Каїн та Авель.

2. Як повів себе Каїн після вчинення злочину?

Десять Заповідей

Опитування

1. Які Божі Заповіді ви запам'ятали? Чи зможете ви назвати всі десять?

2. Чи є у вас вдома священні книги? Ви читаєте їх?

3. Чи важливими є священні книги різних народів світу? Чому?

4. Чи важливі, на вашу думку, Божі заповіді для сучасної людини? Чому?

Крилаті вислови зі Старого Заповіту

Вавилонське стовпотворення - безладдя, сум'яття. Вислів бере витоки з біблійного переказу про спробу побудувати Вавилонську вежу, яка сягнула б неба. Коли будівельники розпочали свою роботу, розгніваний Бог "змішав мову їхню", вони перестали розуміти один одного, не могли продовжувати будівництво.

Випити чашу до дна - йти до кінця у якійсь важкій справі, перетерпіти усі неприємності. Вислів походить з книги пророка Ісаї "Устань, Єрусалиме, ти, що з руки Господньої випив чашу гніву Його, вихиливши до дна чашу оп'яніння, осушив її". Образ чаші трапляється також у Євангелії.

Золотий тілець - уособлення грошей, влада грошей, золота. Вислів зі старозаповітнної оповіді про золоту статую тільця; їй вирішили вклонятися євреї, що мандрували пустелею, тому що Мойсей відправився на гору Синай і довго був відсутній у таборі. 

Каїн - убивця, зрадник. За Старим Заповітом Каїн - один із синів Адама та Єви, який через заздрість убив свого брата Авеля. 

Манна небесна - несподівано одержані життєві блага. За біблійною оповіддю, манна - їжа, яку Бог посилав євреям кожного ранку впродовж сорока років, поки вони йшли пустелею в землю обітовану. 

Не одним хлібом живе людина - людина не може обмежитися лише задоволенням матеріальних потреб, задоволення духовних запитів не менш важливе. За біблійною оповіддю, з цими словами звернувся Мойсей до іудеїв після того, як Бог дав йому скрижалі із 10 заповідями: "не одним хлібом живе людина, але всяким словом, що виходить із уст Господа". Цей вислів повторюється і в Євангелії, де його вживає Ісус Христос під час розмови з дияволом у пустелі. 

Перекувати мечі на рала - роззброїтися, відмовитися від войовничих намірів. Вислів з книги пророка Ісаї: "І судитиме [слово Боже] народи, й каратиме багато племен; і перекують мечі свої на рала і списи свої на серпи; не здійме меча народ на народ і не будуть більше воювати".

Повертається на круги своя - все повторюється. Вистів з Книги Екклезіаста: "Йде на південь і повертає на північ, крутиться, крутиться на ходу своєму вітер, і на круги своя повертається вітер".

Святая святих - найбільша святиня. Так у Біблії називається частина храму, де зберігався ковчег із заповідями, які Бог дав Мойсею. У святую святих мав входити тільки первосвященник (головний священник) один раз на рік. 

Содом і Гоморра - розпуста, безладдя, хаос. Походить від оповіді про міста, зруйновані Богом за гріхи їхніх мешканців.

Марнота марнот - дріб'язкові житейські турботи. Біблійний вислів, який приписують Соломону.

У поті чола - добувати щось тяжкою працею. За Біблією, Бог, виганяючи Адама з раю, сказав йому: "У поті чола твого їстимеш хліб".

Цап-відбувайло - людина, на яку постійно звалюють чужі провини. Біблійний вислів, що походить з опису особливого староєврейського обряду покладання гріхів усього народу на живого цапа, якого відпускали у пустелю.

Новий Заповіт

Новий Заповіт — збірка релігійно-повчальних книг, головним завданням яких було викласти основи християнства. У Новому Заповіті розповідається про прихід на землю Месії (Христа) від Бога, Сина Божого, щоби він помер за людей і таким чином відкупив їх від успадкованого ними від першого чоловіка Адама та його дружини Єви гріха (про що розповідається і у Старому Заповіті). Будучи на землі і проповідуючи про Небесне Царство Боже, Ісус (Месія) вибрав дванадцять апостолів і доручив їм поширювати його вчення по цілому світі. 

Центральне місце в Новому Заповіті посідають чотири Євангелія, написані апостолами Матвієм, Марком, Лукою та Іваном. Слово "євангеліє" в перекладі з давньогрецької означає блага вість (добра звістка, добра новина). Головне завдання автори вбачали у тому, щоб донести благу вість про те, Ісус Христос є давно очікуваний єврейським народом Месія (посланець Божий, Спаситель). Усі основні події Ісусового життя - від чудесного народження до смерті на хресті та воскресіння, - відповідають пророцтвам про Месію. Проте найважливішим у Євангеліях є не біографічні дані, а Ісусові притчі та проповіді. У своїх проповідях Ісус доводить, що просте виконання Закону, викладеного у П'ятикнижжі, не робить з людини праведника. Щоб стати праведним, потрібно внутрішньо відповідати головним Божим вимогам (тобто десяти Заповідям), тобто любити Бога більше за все та любити ближнього свого, як самого себе. 

Євангеліє від Матвія - перше з чотирьох Євангелій. Автором вважається Євангеліст Матвій, який писав його в Антіохії приблизно у 60-65 роки після Різдва Христового. Матвій, збирач податків, ставши учнем Ісуса Христа на початку Його діяльності, був очевидцем тих подій, які описував. 

Окрім самого Євангелія в Новому Заповіті є й інші книги, де розповідається і стає відомо про виникнення та існування перших християнських общин (Діяння та Послання Апостолів). Апостоли у своїх посланнях (листах) до церков навчають то́му, що́ саме необхідно для спасіння, а також дають поради для повсякденного життя.

Остання книга Нового Заповіту, Об'явлення, символічною мовою розповідає про другий прихід Христа на землю як Царя Божого Небесного Царства; про кару для тих, хто не повірив у Христа і не виконував Його волю; про небесне місто, збудоване Богом; про війну Бога з земними царями — Армагеддон, що провокується Божим ворогом — Дияволом.

Опрацювання текстів "Притча про сіяча", "Притча про блудного сина"

Притча про сіяча

Опитування

1. Які образи-символи присутні  притчі про сіяча?

2. Розкрийте алегоричний зміст цієї притчі.

Притча про блудного сина

Опитування

1. Чому молодший син вирішив піти з дому?

2. Як він розпорядився своєю спадщиною?

3. Що сталося з друзями молодшого сина?

4. Чому молодшому синові довелося їсти із свинями?

5. На яких умовах він готовий був повернутися додому?

6. Як прийняли молодшого брата батько та старший син?

7. Чи справедливо, на вашу думку, старший син образився на батька?

8. Яким є алегоричний зміст цієї притчі?

Крилаті вислови з Нового Заповіту

Альфа і Омега - початок і кінець. Вислів походить з Апокаліпсису: "Я єсмь альфа і омега, початок і кінець, - каже Господь".

Блудний син - людина, яка розкаялася у своїх помилках. В одній із притч Ісус розповідає про блудного сина, який, живучи розпусно, розтратив на чужині все, що мав. Убогий, голодний він повернувся до батька аби просити пробачення.

Відділяти кукіль від пшениці - відокремлювати шкідливе від корисного, погане від хорошого. В одній із притч Ісус розповідає про людину, яка сіяла пшеницю, але вночі прийшов ворог і посіяв між пшеницею кукіль.

Вовк у овечій шкурі - лицемірна людина. Вислів походить з Євангелія: "Бережіться лжепророків, які приходять до вас у овечій одежі, а всередині є вовками хижими".

Геєна вогненна - місце пекельних мук людини. Переносне значення відоме ще з часів укладання Євангелія. Геєна - первісна назва долини Енном (Тофет) поблизу Єрусалима, де іудеї приносили в жертву Ваалу й Астарті своїх дітей, спалюючи їх.

Зарити талант у землю - не використовувати наявних можливостей. В одній із притч Ісус розповідає про раба, який, одержавши від свого пана срібну монету (талант), закопав її в землю замість того, щоб пустити в обіг і одержати прибуток.

Нема пророка у країні своїй - люди охоче прислухаються до слів сторонніх осіб й взагалі не цінують навіть найрозумніших думок, якщо вони належать близьким. Євангельський вислів.

Поцілунок Іуди - вчинок людини, що прикриває облесливістю свою зраду. Вислів походить з євангельської оповіді про зраду одного із дванадцяти учнів Ісуса - Іуди Іскаріота, який продав свого вчителя за тридцять срібняків іудейським первосвященникам. Попередивши, що того, кого він поцілує, треба негайно схопити, Іуда привів сторожу в Гетсиманський сад, де молився Ісус.

Терновий вінець - страждання, мучеництво. Воїни римського намісника Іудеї Пілата перед тим як розіп'яти Христа, "сплівши вінець із тернини, поклали Йому на голову, і дали Йому в правицю тростину, і, стаючи перед ним на коліна, насміхалися з Нього..."

Тридцять срібняків - ціна зради. За євангельською оповіддю, Іуда видав Христа первосвященникам за тридцять срібняків. 

Умивати руки - ухилятися від відповідальності. У Біблії розповідається про староєврейський ритуал умивання рук на знак непричетності до участі у якійсь дії (злочині). За євангельською оповіддю римський намісник Іудеї Понтій Пілат, віддавши на вимогу юрби Христа на розп'яття, "умив руки перед народом і сказав: неповинний я в крові праведника цього".

Переклади Біблії українською мовою

До України Святе Письмо прийшло з Візантії церковнослов'янською мовою: перший переклад з давньогрецької на церковнослов'янську здійснили в ІХ ст. просвітителі слов'янських народів, брати з міста Солунь, Кирило і Мефодій. На жаль, оригінали тих перших перекладів не збереглися. У 1581 році у місті Острог на Волині український першодрукар Іван Федоров надрукував повний текст Біблії церковнослов'янською мовою. Здійснити свій задум Федорову вдалося завдяки могутньому й багатому покровителю - князю Костянтину Острозькому. Іван Федоров протягом десяти років видав перший на східнослов'янських землях Буквар, а також Новий Заповіт і повну Біблію величезним, як на той час, накладом - більше ніж тисячу примірників. Тоді ж з'явилися спроби перекласти Біблію староукраїнською та старобілоруською мовами. Перший відомий переклад Біблії на українську мову - це так зване Пересопницьке Євангеліє. Не зважаючи на розвиток книгодрукування, Біблію переписували в Україні до ХІХ ст. Робили це в монастирях, і кожен примірник був великою цінністю. Книги берегли, мов святиню, їм належало чільне місце під час проведення богослужінь, на Біблії приносили присяги. Але саме Пересопницьке Євангеліє має надзвичайну історичну та культурну цінність для нас, українців. Книга вражає багатством художнього оформлення: чудові орнаменти в українському стилі, ретельно виписана на пергаментних сторінках кожна літера, безцінні взірці перекладу на староукраїнську писемну мову із вкрапленнями живої народної лексики. Реліквія зберігається в Києві в Національній бібліотеці України імені Володимира Вернадського. Ця книга стала важливим духовним атрибутом у житті нашої країни. 

Перший переклад повного тексту Біблії сучасною українською мовою був виданий аж у 1903 році. Він був здійснений зусиллями письменників Пантелеймона Куліша, Івана Нечуя-Левицького та вченого Івана Пулюя. 

Внесок Біблії у розвиток людства

Біблія зробила неоцінений вклад в розвиток моралі людства. Гуманістичні цінності, утілені у священних книгах людства, щоразу примушували нас замислюватися над своїм життям, учинками, взаєминами з оточуючими. Ще у Старому Заповіті було заборонено ритуальне вбивство людей, храмову проституцію, введено обов'язок звільнювати рабів (ювілейний рік), допомогати бідним та знедоленим та ін. 

Європейські народи, які прийняли християнство, отримали не лише нове віровчення, а й новий ідеал життя, пов'язаний із внутрішнім самовдосконаленням. Принципи любові і прощення стали частиною духовного та культурного життя.

У європейському мистецтві знайшли відображення євангельські мотиви. Упродовж усіх наступних століть євангельські оповіді впливали на літературний процес - вони стали основою сюжетів багатьох художніх творів, присвячених життю євангельських героїв. У зарубіжній літературі до біблійних мотивів зверталися Джордж Байрон (англійський поет), Данте Аліг'єрі (італійський поет), Михайло Булгаков (російський письменник); в українській літературі - Григорій Сковорода, Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко.