Коран

 Коран — це священна книга мусульман, у якій викладено основи їхньої віри - ісламу (з арабської - покора). Згідно з уявленнями мусульман, Коран ніколи не був створений, а існував вічно. Це - перша письмова пам'ятка арабською мовою, що містить релігійні погляди на світ. проте на відміну від інших священних книг поява Корану чітко датована (середина 7 ст.н.е.) і пов'язана з іменем конкретної особи.

Існує декілька думок про походження назви. Згідно з однією з думок, вона є похідним від дієслова «кара'а», яке означає «читати». 

Історія Корану

Згідно з мусульманським віровченням, оригінал Корану зберігається на небі, звідки його було низпослано в світ від Аллаха. Ангел Джабраїль передавав його Мухаммеду частинами протягом 23 років. У часи Мухаммеда арабські племена кочували пустелями Аравійського півострова. Вони не мали єдиної держави і постійно ворогували між собою. Іслам об'єднав їх. 

Мекканський період низпослання

У мекканський період послання Корану іслам не був державною релігією, і в мекканських сурах більша увага приділяється есхатологічним та духовним проблемам. Найважливішим постулатом і лейтмотивом усього змісту Корану є доктрина Єдинобожжя, яка відкидає існування інших богів, крім істинного Творця і наказує обов'язковість служіння тільки Йому.

Мединський період низпослання

В посланнях мединського періоду більше значення відводиться соціальним та економічним питанням, проблемам війни і миру, права, сімейним стосункам тощо. 

Канонізація Корану

За розпорядженням Мухаммеда послані йому аяти (вірші Корану) відразу ж записувалися (сам пророк був неписьменним). Для цього у нього було близько 40 секретарів.

Через дванадцять років після смерті Мухаммеда текст Корану був оформлений як рукописна книга, яка вважається першим виданням Корану. Перший повний такий список датується 651-м роком.

Переклади Корану

Фахівці поділяють переклади Корану на дві великі групи: буквальні і смислові. У зв'язку зі складністю перекладу з арабської мови іншими, зокрема українською, і неоднозначністю тлумачення багатьох слів і фраз, найбажанішими вважаються саме смислові переклади. 

Видатні художні достоїнства Корану визнані всіма знавцями арабської словесності. Однак багато з них втрачаються при буквальному перекладі. 

Переклади українською

Історія українських перекладів

Перші спроби перекладу Корану староукраїнською мовою були здійснені в XVІ ст.. У цей час в українських землях були поширені латинські переклади Корану. Відомий український вчений-сходознавець Агатангел Кримський не ставив своїм завданням повний переклад Корану, проте в його роботах можна знайти переклади окремих сур, переважно російською мовою, хоча окремі фрагменти присутні і в україномовних роботах.

У 1913–1914 Коран переклав львівський поліглот Олександр Лисенецький. Як показало дослідження цього тексту, праця базується на німецькому перекладі Корану.

Пізніше частковий переклад Корану публікували Ярема Полотнюк (1990) та Валерій Рибалкін (2002).

У 2010 в Сімферополі вийшла книга під назвою «Коран. Переклад смислів українською мовою». Автор, письменник Валерій Басиров, який, за власним зізнанням, не володіє арабською, спирався виключно на російські тексти. 

У 2013 році вийшло перше видання повного перекладу з арабської мови смислів Корану українською мовою, його виконав острозький науковець Михайло Якубович. Цей текст перекладу схвалила до друку Комісія Центру імені Короля Фагда з друку Преславного Сувою, що знаходиться у Медині (Короліство Саудівська Аравія). 

Значення в ісламі

В ісламі Коран розглядають як священну книгу — конституція, послана Мухаммаду Аллахом, щоб кожна людина могла налагодити взаємини з ним, з самим собою і суспільством, виконати свою життєву місію так, як цього бажає Аллах. Саме факт послання Корану Мухаммаду визначає виняткове місце останнього в ісламі, де він розглядається як Пророк і Посланник.

Той, хто повірив у Коран, позбавляється від рабства перед творіннями, стає рабом Аллаха і починає нове життя, оскільки його душа ніби народжується заново для того, щоб служити Аллаху і заслужити його милість. Згідно з ісламом, найкращим із людей є той, хто вивчає Коран і навчає йому інших людей.

Мусульмани вірять, що Коран був даний Всевишнім для виправлення викривлень, які були внесені людьми в ранні божественні писання — Тору і Євангеліє. Тому послідовники ісламу вважають, що саме в Корані існує заключна версія Божественного закону. Мусульмани вважають, що Коран був посланий не тільки арабам, але і всьому людству.

Літературна структура Корану

У теперішньому вигляді Коран має 114 сур (розділів) які поділяються на аяти (вірші). Сури розташовані так: найдовші — на початку, найкоротші — в кінці. 

У той же час Коран не містить у собі принципово нового, не відомого раніше. У ньому розповідається про древніх пророків (Адам, Юсуф, Муса, Іса тощо) та про різні події їхнього життя. 

Суні́зм - це основний (ортодоксальний) напрям у ісламі, представники якого вважають, що халіфом може бути лише та людина, що має репутацію і знання богослова і правознавця вищого рангу (мудрий і фізично здоровий чоловік).

Шиї́ти - визнають єдино законними наступниками пророка Мухаммеда тільки Алі ібн Абу Таліба і його нащадків по головній лінії.

Хадиси - перекази про життя пророка та його сподвижників.

Шаріат - комплекс приписів, що визначають переконання, а також формують релігійну совість і моральні цінності мусульман.