Романтизм

 1. Романтизм як літературний напрямок.

Поштовхом для виникнення романтизму стала Велика Французська революція (1789-1799), яка викликала розчарування ідеалами просвітництва. Після початку масових розправ суспільство задалося запитанням: "Чи це і є те справедливе, розумне суспільство, яке обіцяли просвітники?".

Філософська основа романтизму була створена у Німеччині та викладена у творах Фрідріха Шеллінга. Він стверджував, що саме мистецтво надає змогу цілісній людині досягнути висот пізнання. Пізнати Всесвітт можна тільки поєднавши розум та інтуїцію. 

Французський письменник ХІХ ст. Оноре де Бальзак називав романтизм мистецтвом образів; романтики створювали образи міфологічного масштабу, образи-міфи.

Романтичний світогляд виразно проявляється у надзвичайно великій увазі мислителів-романтиків до людини, її внутрішнього духовно-душевного світу. В центрі уваги проблема індивідуальної свободи як право людини, народу на самовизначення і яка є засадою культурного, політичного, правового розквіту нації.

Також у філософії німецького романтизму зароджується думка про існування двох світів - матеріального і духовного, що відбивається у творах романтиків: світ лицемірних самовдоволених обивателів, що хизуються своєю "святенницькою" поведінкою та світ романтиків, які живуть за законами духовного світу.

Пізніше іронічне ставлення до життя та реальності змінюється ненавистю до неї. Відмова романтичного героя від загальноприйнятих норм життя починає трактуватися як єдиний можливий для художника вибір. 

Романтизм як напрямок припинив своє існування наприкінці ХІХ ст., але романтизм як світогляд існував та існує надалі. Його риси втілилися у інших літературних напрямках: символізм, імпресіонізм, неоромантизм, модернізм.

2. Загальні риси романтизму:

 - прагнення до індивідуалізації творчості, усвідомлення власної відмінності від "натовпу", що живе примітивним споживницьким життям, примітивними інтересами та вважає себе господарем світу;

 - захоплення фольклором, тяжіння до екзотичного, надзвичайного фону зображення, до неймовірних ситуацій і неординарних героїв, що нерідко відображають авторську особу;

 - міфологізація дійсності через звернення до форм символізування, гротеску, фантастики;

 - усвідомлення катастрофічних протиріч суспільства та реальності і втеча від цього світу у світ ілюзій, мрій, казки; звідси - інтерес до фольклору. національної історії, традицій як до засобів повернути стан дитячої цілісності життя.