Гомер. "Іліада"

 1. Гомер (УІІІ-УІІ ст. до н.е.).

Гомер - найвидатніший і найлегендарніший співець античності і, мабуть, один із найвідоміших поетів світу. Знайомство з античною культурою і світовою літературою неможливе без гомерівських поем "Іліада та "Одіссея". Про життя Гомера в нас немає ніяких відомостей, а збережені життєписи та "біографічні" замітки є більш пізніми за походженням та часто більше схожі на легенди.

Мовний аналіз "Іліади" та "Одисеї" вказує на УІІІ ст. до н.е., хоча є спроби віднести їх до ІХ або УІІ ст. до н.е. 

"Іліада" та "Одіссея" стали результатом довгих століть розвитку грецької епічної поезії. Існував набір сталих сюжетів і технік подання та виконання пісень. Саме ці пісні стали матеріалом для автора (або атворів) обох епопей. Новим у Гомера була вільна обробка багатьох тардиційних сюжетів та формування з них єдиного цілого, втіленого у ретельно продуману композицію. 

"Іліада" та "Одіссея" мають безліч спільних рис, як у композиції, так і в ідеологічній спрямованості:

1. Обидві поеми належать до жанру героїчного епосу. Характерними ознаками героїчного епосу є масштабність зображуваних подій, у яких беруть участь відомі історичні, легендарні або міфологічні герої. 

2. Сюжети обох поем базуються на матеріалі одного з найвідоміших давньогрецьких міфів - Троянського циклу міфів. В основі цього циклу лежать події загальногрецького масштабу, які поєднують родове прокляття, що тяжіє над нащадками відомого героя Тантала, з легендарно-історичною боротьбою грецького народу з малоазійською державою Троєю (Іліоном).

3. Згідно з міфами, син верховного бога Зевса герой Тантал (античні герої - діти богів та смертних), допцщений до бенкетів олімпійських богів, вирішив перевірити їхню прозорливість. Він запросивїх до себе і почастував м'ясом зарізаного ним власного сина Пелопа. Боги жорстоко покарали за це не тільки самого Тантала, але й увесь його рід. Через це в творі втілюється ідея невідворотності покарання всіх членів роду, в якому створений злочин проти божественних настанов правди та справедливості. Це прокляття тяжіє над одним із головних героїв "Іліади" - царем Агамемноном, воєначальником, який пішов війною на Трою. 

4. Похід греків до Трої і її десятирічна облога з метою визволення найвродливішої жінки Греції - Єлени (донька Зевса від цариці Леди), яка стала дружиною спартанського царя Менелая - брата Агамемнона. Коли ж Зевс вирішив покарати людей і героїв за їх безчестя, він винайшов хитромудрий план розпочати війну між греками та троянцями. Під час бенкету на часть весілля богині Фетиди та царя Пелея, батьком майбутнього героя Ахілла, богиня розбрату Еріда підкинула Гері - дружині Зевса, Афіні - богині мудрості та Афродиті - богині кохання, золоте яблуко із написом "Найвродливішій". Серед богинь зчинилася суперечка. Вирішити її Зевс доручив царевичу Парісу. Гера пообіцяла царевичу зробити його могутнім царем, Афіна - великим героєм, Афродита - уохання найвродливішої в Греції жінки. Паріс обрав Афродиту.

5. У своїх творах Гомер дотримується міфологічної версіївиникнення війни: у творах наявні троянські міфологічні герої, Єлени Прекрасної, боги, які активно беруть участь у розвитку подій залежно від  їх ставлення до того, кому Паріс віддав золоте яблуко: ображені Гера та Афіна на боці греків; Афродита зі своїм коханцем Аресом, Аполлон, Посейдон, Артеміда допомагають троянцям.

6. Характерна організація сюжету навколо центрального образу, розвиток фабули (хронологічне, послідовне зображення подій у художньому творі, на відміну від сюжету, де події можуть зображатися непослідовно) йде шляхом створення складних ситуацій, що явно сповільнюють розвиток дії, а потім їх блискавична розв'язка; зіткнення головних протидіючих сил відубвається наприкінці твору: Ахілл і Гектор; Одіссей і наречені.

7. Важливим елементом в дійсності греків є боги; вони постійно впливають на долі та вчинки людей.

8. Гуманізація міфологічних оповідей: Гомер підкреслює важливість переживань кожної людини, збуджує співчуття до страждань і слабкості, засуджує жорстокість і мстивість; звеличує життя і драматизує смерть (однак, прославляючи смерть за Вітчизну).