Знай наших! (Стосовно перекладу Пушкіна)
Я люблю украинский язык,владею им в совершенстве,но,признайтесь,его возможности все же ограничены.Особенно в поэзии.Не представляю,как бы звучали знаменитые "У лукоморья дуб зелёный.."
Цю тираду видала журналістка Світлана Солоніна,шеф-редактор російськомовного журналу "Я-украинец",що видавався у Донецьку до Майдану 2014 року, Вітольду Павловичу. (Не знаю,як у вас,а в мене вищенаведене викликало стійкий когнітивний дисонанс: російською "я-украинец"?)
"Мене зачепило за живе,я був ображений і намагався довести, що це зовсім не так",-згадував він пізніше,-"кілька днів ходив відчужений від усіх,намагаючись розкрити секрет пушкінського астрофічного ямбу.І раптом мене осяяло! Я був у гостях у друзів,і попрохавши ручку і аркуш паперу,запропонував їм обідати без мене,а сам,наче під діктовку,написав сходу пролог":
Край лукомор'я дуб зелений,
Ланцюг на ньому золотий
Щодень круг дуба Кіт учений
Ступає,наче вартовий.
Праворуч йде-пісні співає,
Ліворуч-казку муркотить
Там,в хащах лісовик блукає
І мавка на гіллі сидить.
На переплутаних стежинках
Сліди небачених страхіть.
На лапках курячих хатинка
Без вікон,без дверей стоїть.
Опівночі,як місяць сяє,
Раптово море відступає:
На мокрий берег із глибин
Рушає легенів загін.
І до ранкової зорі
Там тридцять три богатирі
Несуть довічний свій дозор,
А з ними дядько Чорномор.
Харківське видавництво "Фоліо" вже двічі випустило у друк (початковий наклад у тисячу примірників був розкуплений за лічені дні) український переклад казкової поеми "Руслан і Людмила",автором якого є останній голова Ради Міністрів (1990-1992)і перший український прем'єр-міністр ВІТОЛЬД ФОКІН.
За словами самого автора,це не стільки переклад,як вільний переказ пушкінської поеми,виконаний з урахуванням особливостей українського фольклору і поетичної традиції,що веде початок від "Енеїди" Івана Котляревського.Більше того,цей переклад є видатною подією в культурному житті країни,це літературний подвиг,бо не кожен поет насмілиться перекласти Пушкіна, і лише одиниці тих,хто досяг такого результату.Це наочно доводить,що українська мова не має меншовартості ,більш того, переважає російську своєю мовною магією,музичністю та чарівністю.
Українська версія "Руслан і Людмила" є одою нашій мові,культурі,історії.
Найбільше читачів цікавить,як звучить переклад "там русский дух, там Русью пахнет!". Але ,виявляється, можна обійтися без смердючого "рюзького духу,сморіду", залишивши у тексті свою прабатьківщину Русь-Україну:
Химерний світ,прадавня Русь!
Ії збагнути не берусь,
Хоч там не раз,не два блукав,
Кота млинцями частував,
З ним сьорбав юшку гарбузову.
А Кіт,як в гуморі буває,
Свої казки розповідає
Одну з них я запам'ятав
І переклав на рідну мову.
Але заставка вийшла не авторська,не пушкінська,а кошача,як от:
"Перепочиньмо",-каже Кіт,
Пошкрябав,знехотя,живіт,
Примружив очі,позіхнув
І на короткий час заснув.
Збудившись-потягнувся,сів,
Горілки трохи випив,з'їв
Гречаник,смажений на салі:
"Послухай-но,що було далі".
Як признавався автор,він зрозумів,чому переклади Рильського і Терещенко на українську цієї поеми важко було назвати успішними.Вони обоє намагалися перекладати генія Пушкіна построково,слово в слово.Ім вдалося укласти українські слова в прокрустове ложе російської мови,але при цьому вони втратили легкість і мелодійність пушкінської поезії. У Вітольда Павловича вийшло інакше:
Отут Князь-Сонечко встає:
"Гей,люди добрі,всі,хто є!
До столу кличу! Наливайте
Заморські вина,пиво,мед.
Радійте,душу звеселяйте,
Розпочинаємо бенкет!"
До ранку пир гучний тривав
На березі Дніпра-Славути...
"Мене зачепило за живе,я був ображений і намагався довести, що це зовсім не так",-згадував він пізніше,-"кілька днів ходив відчужений від усіх,намагаючись розкрити секрет пушкінського астрофічного ямбу.І раптом мене осяяло! Я був у гостях у друзів,і попрохавши ручку і аркуш паперу,запропонував їм обідати без мене,а сам,наче під діктовку,написав сходу пролог":
Край лукомор'я дуб зелений,
Ланцюг на ньому золотий
Щодень круг дуба Кіт учений
Ступає,наче вартовий.
Праворуч йде-пісні співає,
Ліворуч-казку муркотить
Там,в хащах лісовик блукає
І мавка на гіллі сидить.
На переплутаних стежинках
Сліди небачених страхіть.
На лапках курячих хатинка
Без вікон,без дверей стоїть.
Опівночі,як місяць сяє,
Раптово море відступає:
На мокрий берег із глибин
Рушає легенів загін.
І до ранкової зорі
Там тридцять три богатирі
Несуть довічний свій дозор,
А з ними дядько Чорномор.
Харківське видавництво "Фоліо" вже двічі випустило у друк (початковий наклад у тисячу примірників був розкуплений за лічені дні) український переклад казкової поеми "Руслан і Людмила",автором якого є останній голова Ради Міністрів (1990-1992)і перший український прем'єр-міністр ВІТОЛЬД ФОКІН.
За словами самого автора,це не стільки переклад,як вільний переказ пушкінської поеми,виконаний з урахуванням особливостей українського фольклору і поетичної традиції,що веде початок від "Енеїди" Івана Котляревського.Більше того,цей переклад є видатною подією в культурному житті країни,це літературний подвиг,бо не кожен поет насмілиться перекласти Пушкіна, і лише одиниці тих,хто досяг такого результату.Це наочно доводить,що українська мова не має меншовартості ,більш того, переважає російську своєю мовною магією,музичністю та чарівністю.
Українська версія "Руслан і Людмила" є одою нашій мові,культурі,історії.
Найбільше читачів цікавить,як звучить переклад "там русский дух, там Русью пахнет!". Але ,виявляється, можна обійтися без смердючого "рюзького духу,сморіду", залишивши у тексті свою прабатьківщину Русь-Україну:
Химерний світ,прадавня Русь!
Ії збагнути не берусь,
Хоч там не раз,не два блукав,
Кота млинцями частував,
З ним сьорбав юшку гарбузову.
А Кіт,як в гуморі буває,
Свої казки розповідає
Одну з них я запам'ятав
І переклав на рідну мову.
Але заставка вийшла не авторська,не пушкінська,а кошача,як от:
"Перепочиньмо",-каже Кіт,
Пошкрябав,знехотя,живіт,
Примружив очі,позіхнув
І на короткий час заснув.
Збудившись-потягнувся,сів,
Горілки трохи випив,з'їв
Гречаник,смажений на салі:
"Послухай-но,що було далі".
Як признавався автор,він зрозумів,чому переклади Рильського і Терещенко на українську цієї поеми важко було назвати успішними.Вони обоє намагалися перекладати генія Пушкіна построково,слово в слово.Ім вдалося укласти українські слова в прокрустове ложе російської мови,але при цьому вони втратили легкість і мелодійність пушкінської поезії. У Вітольда Павловича вийшло інакше:
Отут Князь-Сонечко встає:
"Гей,люди добрі,всі,хто є!
До столу кличу! Наливайте
Заморські вина,пиво,мед.
Радійте,душу звеселяйте,
Розпочинаємо бенкет!"
До ранку пир гучний тривав
На березі Дніпра-Славути...
Відлуння стародавніх справ,
Легенди пращурів забутих!
Тут у Пушкіна кінець,крапка,але Вітольд Павлович продовжив:
Я поспіхом кінчав сторінку,
Кіт задоволено мовчав.
Порожню чарку облизав,
З'їв хліба житнього шкуринку.
І вже,як я поставив крапку,
Простяг мені поштиво лапку,
Навколо дуба почвалав,
Та озирнувся і сказав:
"Мерсі,горілка підходяща,
Та все-таки,сметана краща!"
(За публікаціями "БГ")
Сподобалися уривки? Тоді шукайте,купуйте,читайте поему у перекладі повністю, насолоджуйтесь українським шедевром! Бо наша Україна неймовірна,нам є ким і чим пишатися!
Легенди пращурів забутих!
Тут у Пушкіна кінець,крапка,але Вітольд Павлович продовжив:
Я поспіхом кінчав сторінку,
Кіт задоволено мовчав.
Порожню чарку облизав,
З'їв хліба житнього шкуринку.
І вже,як я поставив крапку,
Простяг мені поштиво лапку,
Навколо дуба почвалав,
Та озирнувся і сказав:
"Мерсі,горілка підходяща,
Та все-таки,сметана краща!"
(За публікаціями "БГ")
Сподобалися уривки? Тоді шукайте,купуйте,читайте поему у перекладі повністю, насолоджуйтесь українським шедевром! Бо наша Україна неймовірна,нам є ким і чим пишатися!
Коментарі
Дописати коментар