Едгар Аллан По. Поезії

Ельдорадо

Був лицар великої вроди,

Блукав по світах та виспівував радо,

Не дуже зважав на пригоди, —

Шукав Ельдорадо.

Злий досвід мандрівця охмарив;

Знеможений сил молодих підупадом,

Він сумно тинявся та марив

Своїм Ельдорадом.

Гас погляд його мандрівничий;

Він мовив до тіні: "Моя ти порадо!

Де стежка в той край чарівничий,

В оте Ельдорадо?"

"В долині, заплющивши очі,

Ти знайдеш кінець усім мукам і зрадам,

Бо там царство вічної ночі,

Що звуть Ельдорадом."

Переклад Павла Грабовського

Молодий та стрункий

Вершник мчав навпрошки,

В дощ і спеку прямуючи радо;

Їхав поночі й вдень,

Ще й співав він пісень, —

Прагнув землю знайти — Ельдорадо.

Скільки років блукав,

Що вже й сивий він став,

Вже утратив і силу, й принаду,

Скрізь об'їздити встиг,

Та в блуканнях отих

Не знайшов він землі Ельдорадо.

На котрімсь із шляхів

Раз він привида стрів, —

Може, в нього він знайде пораду:

"Чи не знаєш хоч ти,

Де я можу знайти

Землю ту, на ім'я Ельдорадо?"

Каже привид: "Поглянь, —

Там, де обрію грань,

Видко гір нерухому громаду;

Отуди твоя путь,

Щоб аж їх перетнуть,

Якщо хочеш знайти Ельдорадо."

Переклад Григорія Кочура

Лицар-юнак

Весело так

У спеці й тіні, радо

Все мандрував

З співом шукав

Країну Ельдорадо.

Ось і старий

Лицар вдатний,

На серце тінь вже пада,

Та ще не стрів

Земних скарбів,

Подібних Ельдораду.

Як сил зовсім

Не стало в нім, —

Спитавсь у тіней ради:

"Тіні, скажіть,

Де ж це лежить

Країна Ельдорадо?"

"Гóрі, на верхах

Місячних гір,

Долі, на затіннім споді,

Мчи ж, не спочинь, —

В відповідь тінь, —

Як хочеш буть в Ельдорадо."

Переклад Леоніда Мосендза