1. Муза Мельпомена
Мельпоме́на — муза трагедії. Спершу Мельпомену вважали музою пісні взагалі, згодом — журливої пісні та трагедії. Її назва походить від грецького дієслова μέλπω або μέλπομαι, що означає «святкувати з танцями і піснями».
Зображували її високою жінкою в котурнах, у вінку з виноградного листя або плюща, в театральній мантії, з трагічною маскою в одній руці і з мечем або палицею в другій (символ невідворотності покарання людини, яка порушує волю богів).
У переносному значенні Мельпомена — театр, сценічне втілення трагедії.
На честь божества названо астероїд 18 Мельпомена.
1. Життя і творчість Есхіла
Видатний давньогрецький драматург, його називають "батьком трагедії", тому що він став родоначальником цього жанру.
За свідченнями античних вчених, Есхіл народився поблизу Афін у містечку Елевсін, в аристократичній родині.
Брав активну участь у війні греків проти перських загарбників, виявив неабияку мужність, був поранений. У епітафії (короткий й текст на честь померлого), яку написав сам для себе, згадував саме про воїнську звитягу. У той же час його світова слава пов'язана із театральним мистецтвом - трагедією, хоча успіх до нього прийшов не одразу.
Писати Есхіл почав після двадцяти років, а слава прийшла до нього - після сорока.
Майже все життя митця пов'язане із Афінами, честь яких він відстоював мечем та пером.
Виїжджав із своїми п'єсами лише до Сицилії, де він помер і був похований.
Легенда про смерть Есхіла
За легендою, Есхіл дізнався від оракула, що загине від удару з неба. Щоб уникнути випадкового падіння на голову якого-небуть предмета, Есхіл вирушав в поле і там обдумував свої твори. Та одного разу орел, що тримав у пазурах черепаху, шукав скелю, об яку можна було б розбити її панцир. оскільки есхіл був лисий, то орел помилково прийняв його блискучу голову за камінь.
Творчість трагіка
За своє життя Есхіл створив близько 70 трагедій і 20 сатиричних драм. На театральних змаганнях Есхіл 13 разів посідав перше місце. З усіх трагедій Есхіла до нас дійшли лише сім: "Перси", "Благальниці", "Семеро проти "Фів", "Прометей закутий", та трилогія "Орестея" ("Агамемнон", "Жертва біля гробу", "Евменіди")
Саме Есхіл сформував канон давньогрецької трагедії
Есхіл надав давньогрецькій трагедії пафосу громадянського та морально-філософського звучання. Згодом його наслідували Софокл та Еврипід - видатні майстри жанру трагедії.
Дія давньогрецької трагедії розігрувалася між хором, який складав 12 або 15 хоревтів (співаків), яких очолював корифей, та актором - протагоністом. Есхіл же ввів другого актора (девтерагоніста), що обмежило роль хору, але зробило дію більш напруженою і динамічною. Саме Есхіл запровадив типову для давньогрецької трагедії форму: три сюжетно-пов'язані між собою трагічні події, джерело яких - міфологія. Єдиним винятком з цього правила у творчості Есхіла була трагедія "Перси", сюжет якої пов'язаний із сучасними для автора подіями. Розуміючи, що після трьох напружених драм глядач вимагає психологічної розрядки, Есхіл завершує свої трилогії веселою сатиричною драмою.
Структура давньогрецької трагедії
Кожна класична давньогрецька трагедія починалася з прологу, в якому сповіщалося про наступну дію і про те, що їй передувало.
Потім на сцену (орхестру) виходив хор і, вишикувавшись чотирикутником обличчям до глядачів, виконував першу пісню, яка називалася пародом. До кінця дії хор залишався на сцені й виступав у ролі коментатора подій. Після пароду йшли епісодії - елементи, схожі на сучасні акти або дії в п'єсах. Їх було чотири чи п'ять, кожна завершувалася стасимом - урочистою піснею хору без участі акторів. Завершувалася трагедія ексодом - заключною піснею хору.
У Есхіла ексоду міг передувати коммос - піднесено-речитативна пісня хору разом з авторами, в якій оплакувалась трагічна доля героїв і висловлювалось їм співчуття.
На думку Аристотеля, трагедія приводила глядача до стану катарсису - очищення через співчуття героям твору.
"Прометей закутий"
"Прометей закутий" є найвідомішою трагедією Есхіла. Це - частина трилогії, куди входили "Прометей вогненосний" та "Звільнений Прометей". Трагедія була створена у У ст. до н.е. на основі однойменного міфу. У зображенні Есхіла Прометей - тираноборець. Образ Прометея - є вічним образом, що втілює самопожертву заради блага інших, прагнення до свободи, до звершень в науці та мистецтві. До образу цього титана зверталися й інші митці, що жили в різні часи та епохи: Гете, Байрон, Шевченко, Леся Українка.
4. Домашнє завдання
1. Прочитати поезію Дж.Байрона "Прометей"
2. с. 80-89 читати
Коментарі
Дописати коментар