8-А, зарубіжна література. Давньогрецький театр, його характерні особливості, роль в античному суспільстві.

1. Ознайомлення із тематичними фото

2. Перегляд навчального відео

3. Складання конспекту.

Походження давньогрецького театру

Розвинувся давньогрецький театр із ритулаьної вистави, дійства на честь божества веселощів і вина Діоніса. Ритуал зазвичай супроводжувався хороводами, танцями і дифірамбами (жанр давньогрецької хорової лірики, у якій говорилося про Діоніса). Це костюмоване дійство відтворювало пригоди Діоніса й відбувалося під час діонісій (свят на честь Діоніса). Після ритуалу влаштовували ходу з танцями та іграми, виконували комічно-побутові сценки.

Організатори театральних змагань та вистав

Організатором театральних змагань була держава. Здебільшого це були ареопаг (вищий судовий і контролюючий орган Дайніх Афін) і архонт ("начальник, правитель"). Театр намагалися використовувати як місце політичної пропаганди. Метекам (чужеземцям) заборнено було входити до театру. Бідні громадяни отримували феорік (особливі театральні гроші).

Театральні вистави в Афінах проходили у формі драматичних турнірів під час діонісійських свят: Великих (міських) Діонісій, які тривали більше тижня в березні; Малих (сільських) Діонісіях (грудень); а також на Ленеї (лютий). На Великих Діонісіях драматурги виступали з новими п'єсами, на Ленеях - з уже відомими. П'єси були дуже різноманітними. Кілька днів присвячувалося суто драмі: трагедії та комедії слідували одна за одною з ранку і до вечора без перерви. 

На змагання зазвичай допускалися три  драматурги, які представляли свої твори у формі тетралогій (три сюжетно пов'язані трагедії і одна сатирична драма).

Актори давньогрецького театру

Актори носили маски, котурни та плащі, колір яких залежав від ролі, наприклад, царі носили червоний колір.

Кількість акторів не перевищувала трьох і часто вони виконували одразу декілька ролей. 

У комедії величезну роль відігравав хор. Корифей (керівник хору), виконував роль автора, говорячи від його імені. Частину вистави актори танцювали. Костюми акторів комедії були не схожі на костюми акторів трагедії. Їх маски були підкреслено смішними або потворними, наприклад, негативний герой міг бути із витріщеними очима чи з ротом до вух. 

Усі ролі виконували чоловіки. 

Особливістю давньогрецького театру була єдність місця, часу та дії. Дія мала відбуватися від сходу до заходу сонця, аби підсилювати ефектт присутності. про те, що відбувалося поза сценою, розповідали "вісники" 

Участь у трагічному хорі була для греків справою почесною. Хор у давньогрецькому театрі - колективний герой, виразник громадської думки. Хором опікувалися хореги - заможні громадяни, які на власні кошти організовували його діяльність.

Якщо вистава не подобалася публійі. публіка могла вимагати припинити гру та почати нову п'єсу.

Сюжети давньогрецький вистав, композиційні особливості.

Основний мотив грецької трагедії бере початок ще із міфології - це страх перед фатумом, долею. 

Кожна п'єса мала чутку композицію: 

Зав'язка - парад (пісня, яку виконував хор, вступаючи на орхестру в супроводі флейтиста) - чергування епісодій (діалогічних частинин п'єси, що виконувалися акторами) та стасим (партій хору) - гексод (заключна частина; пісня, яку виконував хор).

Драматурги давньогрецького театру

Першими драматургами давньогрецького театру вважають Феспіда та Фрініха. Розквіт давньогрецької трагедії пов'язаний із іменами трьох видатних афінських поетів-драматургів - Есхілом, Софоклом та Евріпідом. 

Значення давньогрецької трагедії для розвитку європейської драми і театру

Римляни перейняли спадщину давньогрецького театру, великий вплив давньогрецький театр справив і на розвиток культури та літератури епох Відродження та Просвітництва. Поєднання тем патріотизму із ідеями гуманізму зробило античну спадщину джерелом натхнення для багатьох митців. Більшість театральних термінів також походить із грецької мови: драма, комеді, сцена.

4. Слвоникова робота

Трагедія - твір, який ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті, який неможливо вирішити.

Комедія - драматичний твір, у якому засобами гумору та сатири викриваються негативні суспільні та побутові явища.