"Віють вітри, віють буйні" В.Винниченко

Гринь

Шестирічний хлопчик, головний герой оповідання. 

Спочатку самовпевнений і капризний, «владика, цар і Бог». Він звик, що йому завжди підкоряються, і він відчуває свою владу над Санькою, наймичкою. Проте його впевненість зникає через страх темряви. З деспотичного й гордовитого хлопчика він перетворюється на наляканого і залежного від наймички, яку він раніше зневажав. Він готовий навіть вибачитися й пообіцяти більше не кривдити дівчинку, аби вона залишилася з ним. Гринь розуміє, що справжня сила полягає не у зверхності а в людяності, в співчутті та розумінні інших людей.

Риси характеру Гриня:

На початку твору: егоїстичний, гордий і владний.

В кінці твору: співчутливий, добрий.

Санька 

Дев’ятирічна дівчинка-наймичка, яку Гринь зневажав та називав Рябухою. Вона була його «слугою», змушеною підкорятися наказам хлопчика і терпіти його образи, проте в момент, коли Гринь відчуває страх і стає залежним від неї, Санька користується нагодою, щоб відігратися за всі образи, які Гринь їй завдав, насолоджуючись його безпорадністю.

Однак вона також показує свою людяність, розповідаючи Гриню казку про себе, в якій відображено її власне важке життя, про те, що вона відчуває себе самотньою та нещасною.

Коли Гринь починає розуміти, що казка стосується її самої, він починає їй співчувати. Взаємне розуміння між дітьми змінює їхні стосунки, і Санька більше не відчуває необхідності мститися Гриню. Вона стає ніжною і турботливою, співчуваючи хлопчику і заспокоюючи його перед сном. Це показує, що, попри всі образи й труднощі, Санька залишається доброю і здатною до прощення.

Риси характеру Саньки: терпляча, справедлива, розумна, мудра, співчутлива, працьовита.