Аудіювання 7 клас
Білими нитками шито…
Дослідники розповідають, що у давні часи процес вишивання можна було назвати ритуалом – за нього брались у визначені дні, із чистими світлими думками, закладаючи позитивну енергію у свою працю.
Цікаво, що тоді жінки не копіювали чужі узори, не відшивали їх з інших виробів чи схем. Їх роботи були індивідуальними. Жінка володіла «мовою» орнаментального письма, де через кольори, лінії, візерунки створювала абсолютно унікальну річ, закодовану на добру долю для себе, чи рідної людини. А от відшити чужий узор для сорочки, наприклад, означало взяти на себе чужу долю.
Перші вишивки на території України з'явилися ще за скіфів. Археологічні розкопки підтверджують, що знайдені на Черкащині фігурки чоловіків, створені ще у VI столітті, в своєму оздобленні мають не тільки структурні особливості українського одягу XVIII-XIX століть, а й елементи давнього орнаменту. Про той же орнамент розповідав і арабський мандрівник у своїх описах русів, які датуються Х століттям.
Характерна ознака стародавньої вишивки – її лаконічна довершеність. Тут немає нічого зайвого, кожна деталь не випадкова. Узори вишивок – це особливі письмена.
Сорочка складалася із шести чотирикутників різної величини, і якщо виміряти їхнє співвідношення, то в ідеалі ми отримали б золоту пропорцію. Ці чотирикутники з’єднувалися між собою за допомогою хрестиків, вишитих, як правило, чорними нитками: аби жодна стороння енергія не могла крізь шви проникнути до людського тіла, бо хрест своєю енергією «розтинає», знищує негативну енергію, а чорний колір її поглинає. Низом, на грудях і на рукавах вишивалися священні коди сили: для маленьких діток вони кодувалися переважно у рослинних орнаментах, що символізували дерево життя, у зірочках-оберегах, у простих хвилястих лініях з крапками, що символізувати первинні сили природи – воду і вогонь.
Ці сакральні коди переносили ніжні жіночі руки на біле полотно. З давніх віків, з роду в рід і до сьогодні. Так була відтворена і збережена священна сила роду, енергії природи і божественне начало. Тому так шанують українці вишиванку, одягають її, пишаються нею у всі часи.
Відомо, що найбільш древніми є прості геометричні орнаменти. Коло є одним із початкових. Як символ сонця воно походить із язичницької релігії, де означає божественну, життєдайну енергію. Коло – це також безперервність буття і вічність. Загалом цей символ, що може зображуватись у багатьох варіаціях, має чи не найбільше різноманітних значень.
Хвилясті лінії, сигми, зигзаги пов`язують із водою. Дослідники давньої символіки відзначають, що малюнок вертикально розташованих паралельних зигзагів позначав дощ, що падає зверху, а горизонтальні зигзагоподібні або прямі лінії могли символізувати небесну вологу. Фігура спіралі також означала плинність часу та циклічний рух сонячного диска.
Вирішальний вплив на характер орнаментальних мотивів мають різноманітні вишивальні шви, так називані «техніки», яких в Україні відомо біля ста. Окремі вишивальні шви характерні для тих або інших етнографічних районів України.
Сорочки на Полтавщині вишиваються головно білими нитками, дуже рідко червоними або сірими. Манішки білих сорочок у старих зразках прикрашалися білим візерунком, виконаним гладдю. Візерунок обводився чорними або кольоровими смугами. Техніка вишивання - шов «уперед голкою», «хрестик», шов «за голкою».
Техніка вишивання Харківської області має дуже багато загального з формами вишивки, що встановилися в центральних областях України, але їй властиві й зовсім своєрідні поліхромні орнаменти, створювані напівхрестиком або хрестиком. Ці орнаменти вишивають переважно грубою ниткою, унаслідок чого візерунки створюють враження рельєфних.
Своєрідною вишивкою здавна славилася Волинь. Візерунки геометричні, чіткі та прості за композицією. Чіткість ритму підсилюється однобарвністю вишивок, виконаних червоною ниткою на біло-сірій полотнині. Вишивки північної Волині вражають своєю вишуканою простотою. У південних районах області переважають рослинні мотиви.
Вишивкам Київщини властивий рослинно-геометризований орнамент зі стилізованими гронами винограду, кольором хмелю чи восьмипелюстковими розетками, ромбами, квадратами. Основні кольори вишивок Київщини – білий, коралово-червоний, відтінений чорний.
У південних областях України техніка вишивки має багато загального з устояними формами центральних районів, однак їй властиві і цілком своєрідні поліхромні орнаменти, виконувані напівхрестиком або хрестиком.
Для Львівщини властиві рослинні мотиви (плавно окреслені квіти, листки, галузки), укладені в стрічки (на сорочках, запасках) та вільно розкидані на площині або вибудувані в шаховому порядку (на хустках, кавницях). Домінують рослинні мотиви, які поєднуються з дрібними геометричними. Колорит насичений, дзвінкий, утворений сполученням червоної, синьої, білої, зеленої, жовтої барв.
Мотиви орнаменту, композиції та колорит, характерні для кожного регіону України, наслідуються в наш час.
Виконання тестових завдань.
1. До якого стилю мовлення належить текст?
а) науковий;
б) публіцистичний;
в) художній;
г) офіційно-діловий.
2. Чому у давні часи процес вишивання називали ритуалом?
а) бо вишивали лише у церкві;
б) бо все село сходилось до одного місця і вишивали там;
в) бо за нього брались у визначені дні, із чистими світлими думками;
г) бо під час вишивання читали спеціальні молитви.
3. Що означає «відшити чужий узор»?
а) взяти на себе чужу долю;
б) поцупити чужу ідею;
в) накликати на себе нещасть;
г) майстерно скопіювати орнамент.
4. Перші вишивки на території України з'явилися ще за:
а) венедів;
б) скіфів;
в) антів;
г) гелонів.
5. Коли вишивали сорочки, що робили «аби жодна стороння енергія не могла крізь шви проникнути до людського тіла»?
а) читали молитви під час вишивання;
б) освячували в церкві;
в) проводили спеціальні магічні ритуали;
г) вишивали хрестики чорними нитками.
6. Одним із найстаріших орнаментів є:
а) квадрат;
б) спіраль;
в) коло;
г) ромб.
7. Що означає фігура спіралі у вишивці?
а) плинність часу;
б) кругообіг води;
в) морські хвилі;
г) коловертень (вир).
8. Скільки в Україні відомо вишивальних швів, т.зв. «технік»?
а) понад 200;
б) біля 100;
в) майже 1000;
г) менше 50.
9. Нитками якого кольору головно вишиваються сорочки на Полтавщині?
а) білими;
б) чорними;
в) синіми;
г) червоними.
10. Чіткі та прості за композицією геометричні візерунки характерні для:
а) Дніпропетровщини;
б) Львівщини;
в) Волині;
г) Закарпаття.
11. Для яких областей властиві «поліхромні орнаменти, виконувані напівхрестиком або хрестиком»?
а) для західних областей;
б) для південних;
в) для північних;
г) для східних областей.
12. Які основні мотиви переважають у вишивці нашої області?
а) рослинні;
б) тваринні;
в) геометричні;
г) геометричні та рослинні, що набули геометричного характеру.
Якось ми з Оксаною сиділи на лаві у сквері. Повз нас стежкою пройшла бабуся. В одній руці вона несла кошик з грушами, другою спиралася на сукувату палицю.
Спіткнулася бабуся і мало не впала. А кошик не втримала, випустила з рук, і груші розсипалися.
— От лихо! — скрушно зітхнувши, мовила бабуся і заходилася збирати
груші.
Тільки їй, старенькій, дуже важко було нахилятися.
Та вона ще й не добачала: мацає, мацає рукою навколо себе, аж поки знайде якусь грушу.
Я підійшов до бабусі і почав показувати, де вони лежать.
— Ось... ось... — тикав пальцем, а коли бабуся мацала не там, куди показував, то аж сердився: — та не там! Ось тут!
До нас підбігла Оксана.
Але вона не стала підказувати.
Присіла навпочіпки, швиденько зібрала груші у фартушок і висипала в кошик.
— Всі? — спитала бабуся.
— Всі! — дружно відповіли ми.
— Спасибі, дітки, що допомогли,— подякувала вона і простягнула нам груші.
— Це тобі, дівчинко,— бабуся дала Оксані дві здоровенні з рум’яними боками груші.
— А це тобі, хлопчику...
В руці у мене опинилася одна груша, також велика й рум’яна.
Бабуся ще раз подякувала, попрощалася й пішла далі.
Ми раді були. Одразу ж побігли додому розповісти мамі, як допомогли старенькій і які гарні груші вона дала нам. Мама теж раділа, що в неї такі виховані та чемні діти.
— Молодці, молодці! — хвалила. А потім помітила, що в Оксани дві груші, а в мене одна.
Вона з подивом дивилася на мене.
— Ти вже встиг з’їсти другу?
— Ні, не їв,— відповів я.— Бабуся дала Оксані дві, а мені тільки одну.
— Чого ж це? — не зрозуміла мама.
— Не знаю... Може, тому, що Оксана дівчина, або тому, що мала?
Я здвигнув плечима.
— Та ні, тут щось не те,— не погодилась мама.— Ану розкажіть докладніше, як ви допомагали бабусі.
І ми розповіли.
— От тепер мені зрозуміло, чому вона тобі, Ромо, тільки одну грушу дала,— сказала мама,— а могла б зовсім не дати.
— Чому? — зніяковів я.
— А ти сам добре поміркуй,— відповіла мама.
Коментарі
Дописати коментар