Відродження
** Відродження, або Ренесанс ґрунтувався на ідеалах гуманізму та орієнтувався на спадщину античності (2-га половина XIII століття — початок ХУІІ століття). Спочатку - Італія, потім, з ХУ ст. - інші Європейські країни. Значно прискорило поширення ренесансу книгодрукування.
** Специфіка Відродження
1. Наслідування ідеалів та мистецтва античності;
2. Обґрунтування права науки і розуму на незалежність від церкви;
3. Антропоцентризм замість теоцентризму (мірило всього - людина, а не Бог); відповідно, світський характер культури та літератури; при цьому митці не відкидали ідеї того, що Бог створив Всесвіт.
4. Віра у безмежні можливості людини, силу її волі та розуму;
5. Спроби компромісного поєднання надбання античності з християнською ідеологією
6. Звернення до проблем та переживань сучасників, орієнтація на народні смаки. Це ідеалізований реалізм.
У XIV—XV ст. відбувалося швидке піднесення економіки й культури міст Італії, з'явились нові технічні винаходи (друкарський верстат, компас, артилерія тощо), розвинулося кораблебудування і мореплавство, зроблено великі географічні відкриття, відбувається ріст міст, розвивається промисловість, з'являються перші банки, зростає кількість освічених людей (світських). У ХУ ст. Європу охоплює процес, який називається "Реформація". Починається він з виступу професора філософії та богослов'я Віттенберзького університету Мартіна Лютера проти зловживань католицької церкви та проти засилля латинської мови у церковних служіннях.
Усі ці явища готували підґрунтя для прогресивного перевороту, яким і стало Відродження. Проте переворот не був універсальним, він не охоплював соціально-економічні чинники і в основах феодального ладу суттєво нічого не змінював.
** Дуже важливим чинником, який відіграв величезну роль у становленні й розвитку культури Відродження, була саме давньоримська античність (здебільшого давньоримська архітектура, нумізматика, література, перекладена з грецької та арабської мов на латину). Звідси пішла і назва доби, її культурні діячі зуміли відродити античну спадщину і надати їй великого практичного значення. Його провісниками став поет Данте.
На противагу уявленню про гріховність та недостойність людини, з'являється поняття «гуманізм» (лат. humanism — людяний, людський) у філософській літературі вживається у двох значеннях. В широкому — це система ідей і поглядів на людину як найвищу цінність, у більш вузькому — це прогресивна течія західноєвропейської культури епохи Відродження, спрямована на утвердження поваги до гідності й розуму людини, її права на земне щастя, вільний вияв природних людських почуттів і здібностей.
** Змінюється і сприйняття митця - тепер це не ремісник, яким керує Божа воля, а самодостатній творець із власною волею, який керується натхненням.
** Твори Середньовіччя покликані були зміцнити віру, застерегти від гріховних вчинків, твори Відродження покликані втілювати красу та захоплювати. Наприклад, картини можуть слугувати окрасою приміщення, а не виконувати релігійно-виховну функцію.
**Стосовно драми: відроджуються комедія та трагедія.
** Найвідоміші письменники та поети доби: Данте Аліг'єрі, Франческо Петрарки, Джованні Боккаччо, Франсуа Рабле, Мігеля де Сервантеса, Карпіо Лопе де Веги, Джеффрі Чосера ін.
Але спочатку були внесення античних рис у скульптури, декоративне мистецтво, живопис.
Коментарі
Дописати коментар