Данте Аліґ'єрі

Італійська література у ХІІІ столітті

Італія була країною, де вперше зійшла зорі відродження. Природні багатства її земель, розташованих у центрі Середземного басейну, густа мережа рік, що наповнювали її поля і сади, корисні копалини Апеннінського хребта - усе сприяло ранньому економічному підйому Італії та зроби ли її найрозвиненішою та найквітучішою країною середньовічної Європи. Вже у ХІІ ст. у ліричних творах італійських поетів помітний відхід від догматів Середньовіччя. 

Юрій Клен "Ти вся ще провесна, о Беатріче!"

Ти вся ще провесна, о Беатріче!
В тобі все світло ранкове зорі,
Що ним співці, поети й малярі
Колись наситили середньовіччя.

Ще перші сльози радості й горичі
Дрижать, як на березовій корі,
Але вже славлять янголи вгорі
Твоє ім’я, благословенне тричі.

Поглянь, тепер твої всі ночі й дні
Круг тебе дивним сяйвом заясніли
І засліпили нас, мов крила білі:

Бо серед скель в похмурій тишині
Своїх терцин холодні діаманти
Тобі вплітав у шату темний Данте.

** Данте Аліг'єрі (др.пол.ХІІІст -  поч.ХІУст.) — видатний італійський поет доби Відродження, письменник і політик, якого називають «Батьком італійської літератури». Першим став писати літературні твори народною (тобто італійською) мовою, а не латиною. Також його вважають провісником епохи Відродження. Життя Данте тісно переплетене з подіями суспільного й політичного життя Флоренції та всієї Італії. 

Зовнішність

Багато художників зображали Данте на портретах. У сукупності вони змальовують доволі страшну зовнішність автора. Джованні Бокаччо, біограф Аліґ'єрі, відмічав: "Довге обличчя, орлиний ніс, великі очі, висунути вперед нижня щелепа з припухлою нижньою губою, шкіра коричневого кольору, волосся та борода темні й кучеряві. В очах печаль і думи"

Проте група болонських учених та їхніх колег з Пізанського університету в січні 2007 року відтворили комп'ютерне графічне зображення вигляду Данте за зліпками черепа геніального італійського поета. Риси поета виявилися м'якшими й привабливішими. 

Народився у найбагатшому середньовічному італійському місті-республіці Флоренції у шляхетній родині, він був нащадком давнього рицарського роду; його предки брали участь у заснуванні Флоренції. Точна дата народження Данте невідома. Про освіту Данте теж мало відомостей, та, очевидно, він отримав добре виховання, тому що вражав сучасників незвичайною освіченістю. Імовірно, спочатку він навчався вдома, пізніше вступив до Болонського університету, де навчався юриспруденції (правознавство). Великий вплив на Дане справив викладач літератури Гвідо Гвініцеллі - засновник так званої школи "солодкого нового стилю". Його Данте називав своїм наставником, вчителем, батьком.

* * У 1274 році, коли Данте виповнилося 9 років, він зустрів Беатріче Портінарі, в яку закохався «з першого погляду», хоча він так і не насмілився заговорити з нею. Після досягнення повноліття він часто бачив Беатріче, обмінюючись з нею вітаннями на вулиці, але ніколи добре її не знав — він подавав приклад так званого «ввічливого кохання», платонічного. Любов до Беатріче набрала для нього сакрального значення; він наповнював нею кожну мить свого існування. Її ідеалізований образ займав значне місце в поезії Данте. 

Коли Данте йшов 13-й рік, його заручили з Джеммою ді Донаті. Контрактні одруження в такий ранній період були типовим явищем і включали формальну церемонію поставлення підписів перед нотаріусом. Одружився Данте 1291 року, (у 27 років) але своє перше кохання до Беатріче проніс через усе життя. Від своєї дружини Данте мав трьох дітей: Якопо, П'єро і Антонію. Про останню відомо, що вона стала черницею. Коли Данте Аліг'єрі вигнали з Флоренції, Джемма залишилася в місті з його дітьми, доглядаючи за залишками батьківських статків. 

В останні роки, коли Данте жив ​​у Равенні, навколо нього зібралися його сини, Якопо і П'єтро, поети, майбутні його коментатори, і дочка Антонія, тільки Джемма жила далеко від всієї сім'ї. Джованні Боккаччо, один із перших біографів Данте Аліг'єрі, узагальнив все це: ніби Данте Аліг'єрі одружився з примусу і за домовленістю, тому протягом тривалого вигнання жодного разу не подумав викликати до себе дружину. 

Вигнання

Точний хід політичної кар'єри Данте невідомий, оскільки багато історичних документів було втрачено. 

Данте з молодих років брав участь у політичній боротьбі на боці гвельфів - політичної партії, яка підтримувала владу Папи Римського. До цієї партії належала також і родина юного Данте. протилежною до них була партія гібелінів (прибічники влади імператора). Політичні чвари Флоренції визначили долю митця. 

Після поразки гібелінів (прибічники влади імператора), гвельфи поділилися на дві фракції: білі гвельфи (партія Данте; за компроміс між імператором (світською владою) та Папою) і чорні гвельфи. Чорні гвельфи заручилися підтримкою Папи та вчинили розправу над своїми політичними супротивниками. Данте вимушений був тікати із Флоренції, інакше йому загрожувала страта через спалення. 

Про подальшу долю Данте Аліг'єрі дуже мало фактичних відомостей, слід його впродовж подальших років втрачений. На перших порах він знайшов притулок у володаря Верони, далі були довгі мандри по Італії, в 1308—1309 роках опинився в Парижі, де виступав на публічних диспутах, звичайних в університетах того часу. Якби він із синами повернувся до Флоренції, їх би стратили. Зрештою оселився у Ровені за запрошенням правителя Гвідо де Полента - людини, яка прагнула зробити своє місто культурним та мистецьким центром. 

Проте саме в роки вигнання Данте пише свій найбільший твір "Божественну комедію", який обезсмертив автора. 

Данте ніколи не полишав надії повернутися у Флоренцію, і, нарешті, влада рідного міста амністувала автора, але виставила принизливу умову: Аліґ'єрі у гамівній сорочці на головній площі мав публічно покаятися та посипати голову попелом. Звісно, на такі умови Данте не пішов, тож більше ніколи до Флоренції не повернувся. 

Минуло кілька десятиліть, перш ніж Флоренція спам'яталася та зрозуміла, кого втратила в образі Данте. Влада міста звернулася до Ровенни із проханням видати  їй останки поета, проте отримала відмову. 

Творчість 

Данте жив і творив на межі двох епох - Середньовіччя та Відродження, тому його творчість стала своєрідним поєднанням суворої ідеології середніх віків та оптимістичної ідеології гуманізму.

 * * (Гуманізм — це філософія, яка надає особливого значення цінності людей, віддає перевагу критичному мисленню над релігійними догмами або забобонами. Поняття гуманізму, як суспільного явища, вперше з'явилось в епоху Відродження)

** Особливий вплив на ранню творчість Данте справила так звана школа "солодкого нового стилю". Її особливості: філософічність, містична символіка, витонченість форми. 

* * Рання любовна лірика проповідувала культ Прекрасної Дами. Кохання до Беатріче він оспівав у книзі "Нове життя". Твір складається з сонетів та супроводжується автобіографічними прозовими оповідями, що надає книзі характеру своєрідного щоденника, поетичної сповіді. Це перший подібний твір у світовій літературі. Автор описує муки і радощі нерозділеного кохання. Данте бачить у земній жінці Беатріче небесний ідеал, боготворить її за доброчесність. Проте у своїх сонетах Аліґ'єрі приховує ім'я коханої. Твір умовно модна розділити на дві частини: життя Біче та смерть. Коли кохана помирає, автор описує це як всесвітнє горе. Назва книги є символічною: Данте був переконаний, що завдяки коханню людина народжується вдруге - духовно. 

СОНЕТИ

Сонет 4

Явило безмір ніжності й турботи

Обличчя ваше лагідне й сумне

В ту мить, як ви побачили мене, 

Зчорнілого від горя і скорботи.

Я зрозумів, що сповнене чесноти,

З моєї туги ваше серце схне.

Плач появляв страждання навісне,

І я не міг його перебороти.

Я мусив заховатися від вас,

Щоб ви не бачили мого ридання,

Не знали глибини моїх ураз.

"Сумна душе, - я мовив, - до сконання

З цією донною моє Кохання,

Через яке я плачу раз у раз!"

* * Виразне читання сонета 11

БЕСІДА:

1. Які почуття переживає ліричний герой? (зачитайте уривки)

2. Якою описує кохану автор? У чому виявлена тут гіперболізація (перебільшення)? (обґрунтуйте прикладами з тексту)

ПИСЬМОВА РОБОТА. АСОЦІАТВИНЕ ҐРОНО

Ліричний герой:

закоханий

щирий

сором'язливий

невпевнений у собі

здатний на сильні почуття

Кохана ліричного героя:

приваблива

доброчинна

скромна

смиренна

привітна

Сонет 24

О пілігрими, ви йдете поволі,

Замислившись про нетутешній світ.

Показує знеможений ваш вид,

Що дальній шлях вам ліг на суходолі.

Чому не плачете ви мимоволі,

Ступивши в цю оселю смутку й бід?

Таж, мабуть, ви помітили тут слід

Тяжкої втрати, горя і недолі?

Якби почули ви слова мої,

Що серце вам в зітханнях каже й кличе,-

Ви б тут лишились, плачучи зі втрати.

Вона померла, наша Беатріче!

І розповідь про наглу смерть її

Така, що змусить кожного ридати.

ДОДАТКОВЕ ЗАВДАННЯ. ВИРАЗНЕ ЧИТАННЯ СОНЕТІВ НА ВИБІР

ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ

** Терцет - тривірш. Римування ААА БББ ВВВ або АБА БВБ ВГВ і т.д.

Особлива форма віршової строфи (поєднання рядків у вірші), яку вперше застосував Данте Аліґ'єрі у своїй поемі "Божественна комедія".

До терцета поети звертаються рідко, проте серед тих, хто його використовував, були Джордж Байрон, Іван Франко та Павло Тичина.

** У сонетах поряд із терцетами використовуються катрени - чотиривірші. 

Така будова строфи є найбільш поширеною.

** Сонет - вірш, який містить чотирнадцять рядків: два катрени та два терцети. Зазвичай римується за схемою: АББА АББА ВГВ ВГВ 

** Найвідомішими видами сонетів є італійський та шекспірівський (складається з трьох катретів та одного дистиха - двовірша; разом - чотирнадцять рядків). 

Сонет - це найпопулярніший жанр ліричних творів епохи Відродження. Світогляд людини доби Середньовіччя був сповнений містики, тому чотиривірш став відображенням чотирьох елементів, з яких створено світ (земля, вогонь, вода, повітря) - і символізував собою його матеріальний світ. Тривірш втілює в собі ідею триєдності Бога і є символом світу духовного. Перехід від катренів до терцетів символізує сходження від матеріального до духовного, від низького до високого, а отже, було відображенням основних ідей доби Середньовіччя. 

Сонетна форма використовувалася в любовній, філософській, пейзажній, політичній ліриці. Ій притаманні урочистість, сатира, ніжність, доброзичливість.

** Структура сонета:

1. Теза (твердження) - 1й катрен;

2. Антитеза (протилежне твердженні, протиставлення)- 2й катрен;

3. Синтез (поєднання, втілення боротьби двох тверджень, почуттів) - 1й терцет;

4. Узагальнення (розв'язка, висновок) - 2й терцет.

Розглянемо цю структуру на прикладі сонета 11. 

Доведіть, що поданий твір - є сонетом?

ОПИТУВАННЯ:

1. Схарактеризуйте особливості змісту й побудови книги Данте "Нове життя"

2. Що таке сонет?

3. Чим відмінний образ Беатріче від образу Прекрасної дами? 

4. Що таке картен та терцет?

5. Як ви вважаєте, кохана поета - марення, мрія чи земна жінка?

6. На вашу думку, що могло би стати символом кохання, яке відчував Данте? Символ - умовне позначення якого-небудь предмета, поняття або явища; художній образ, що умовно відтворює ідею чи почуття. Наприклад, хрест - оберіг, камінь - міць тощо.

Повторення та самостійне вивчення:

Самостійна робота:

1. До якого століття та країни належить творчість Данте Аліґ'єрі?

2. До якої епохи належать твори Данте?

3. Яка основна тема сонетів Данте?

4. Яким є ставлення автора до Беатріче?

5. Що таке катрен та терцет?

6. Сонет - це ... .