Переказ тексту з елементами опису місцевості
Українська хата
Оселю Катерини Білокур я розшукав швидко. Запитав у босоногих дівчаток, які гралися на стежці, і вони показали мені напрямок.
Я підійшов до хати, зупинився.
До мене вийшла жінка в темній хустці, заговорила м'яким
голосом, гостинно запросила увійти.
На покуті темніли старі образи, вони ледь
помітно виблискували тьмяною позолотою. Недалечко від ікон висів портрет
Шевченка. З простенької його рами розгорнуто звисав рушник, наче гаптовані
крила якогось дивного білого
птаха.
У кутку була охайно підведена
червоною глиною піч, що милувала око мальованим комином. Вона, наче огрядна молодиця в
білій вишиваній сорочці, посідала в хаті чимале місце.
Вздовж стола стояла лава. На довгому
ослоні, на який падало
світло з двох невеликих вікон, лежали тюбики фарб, саморобні пензлики. За палітру
правив шматок скла, але ніде тут не було мольберта.
На стінах світлиці висіло кілька
картин. Я замилувався красою яскравих квітів на полотнах.
Картини, що висіли на стінах, були в неоковирних рамках, а деякі висіли без
рам.
У цій пропахлій фарбами і живими квітами кімнаті художниця творила.
Я мовчав. Був зачарований, але й здивований життям цієї скромної і разом з тим такої талановитої та наполегливої жінки.
Коментарі
Дописати коментар