Степан Будний

 

Земля

Буду палко землю цілувати,

Де вітри, і сонце, і блакить.

Коли я промовлю тихо: мати!

То вона, кохана, не мовчить.

Чистою росою враз заб’ється,

До грудей колоссям припаде,

Забринить, заквітне, засміється,

Рідна і пахуча, як ніде.

І любить її не можна трошки,

Ту, що дише в серце за селом

Світло-синім вогником волошки,

Молодим гречаним молоком.

Відкривай для неї навстіж груди,

Для вітрів і гомону дібров,

Це на ній робочі чесні люди

Сіють вічно трудову любов.

А земля росте зеленим житом

І дубами у гаю шумить.

Я без неї дня не міг би жити,

А із нею – вічно буду жить.

 

                                                    *** 

Цвітуть в Тернополі сади,

Запахло серце цвітом.

І у дівчат – куди піти –

Блакиттю очі світять.

Блукає пісня в тихий час

Над озером спокійним,

І ходить пісня поміж нас –

Коханням ясномрійним.   

 

Любима дівчина в саду

Обняла вишню білу,

А я все жду,

А я все жду

Весняний і несмілий.

Віддам їй серце назавжди,

Прийду з ясним привітом.

Цвітуть в Тернополі сади,

І пахне серце цвітом.

Коментарі

Популярні дописи з цього блогу

5 клас, зарубіжна література. Прислів'я, приказки, загадки Практичний урок.

5 клас, зарубіжна література. Мандрівні сюжети. Момотаро, або хлопчик-персик.

8 клас, зарубіжна література. Основні літературні епохи, напрями, течії. Практичний урок.