5 клас, МОВА. Опис. Побудова опису

 Опитування

1.     Які ви знаєте стилі мовлення? Назвіть їх.

2.     Де вживаються розмовний, науковий та художній стилі

мовлення?

3.     Де ми зустрічаємось із публіцистичним та офіційно-діловим стилями?

4.     Які характерні ознаки наукового стилю?

5.     Назвіть особливості художнього стилю.

6. Які є типи мовлення ?

7. На які питання відповідають типи мовлення?

Робота в зошитах

Опис – це висловлювання про ознаки предмета та його властивості.

Опис використовується для зображення предмета, місцевості, природи, тварини чи зовнішності людини.

До опису ставляться питання: який? яка? яке? які?

Робота з текстом.

1. Незабудка - від родини шорстколистих. Багато- або однорічні трави з суцільними довгастими листками. Квіти правильні, блакитні, рідше білуваті або блідо-рожеві, зібрані в завиток. Плід складається з чотирьох трикутно-яйцевидних блискучих горішків. Відомо 40 видів. В Україні зустрічається 19 видів. Найпоширеніші: незабудка лісова з блакисними, часом блідо-рожевими квітками. Деякі незабудки декоративні.

2. Незабудка... Яке ласкаве ім'я! Заслужила. Квітка ця з п'ятьма пелюстками, синіми-синіми, ніжнішими від неба, а в самій середині - жовте серденько. Незабудки не вигоряють, не відцвітають, не тьм'яніють на гарячому літньому сонечку. Цвітіння квітки, маленької, як нігтик дитини, м'яке, чисте, довірливе. Подивишся - і не забудеш. У квітці незабудки ніби поєднані разом і краса, і простота, і вічність. Якщо б (припустимо на мить) на землі не було ніяких інших квітів, крім цієї, ми все одно знали б, дивлячись на незабудки, як чудово виглядають квіти.

ЗАВДАННЯ. Визначте тип і стиль текстів. Чим вони відрізняються?

Фізкультхвилинка

Обері́г — предмет, якому приписують надприродну здатність відвертати від його власника хвороби, біду, приносити щастя і гаразди, чарівний предмет, що призначений захищати свого власника. Також вважають, що він може принести удачу, запобігти небезпеці, поліпшити стан здоров'я. 

Мотанка – символ добра та благополуччя, символ надії на краще та сильний предмет. І зовсім не має значення чи створилася лялька на швидкоруч для забавки дитині, чи як важливий оберіг чи подарунок до свята.

Сама назва ляльки - «мотанка» походить від поняття «мотати», а загальний вигляд такої ляльки представляє собою фігурку людини, як правило жіночу або дитячу, виготовлену зі шматків тканини. Частини тіла такої ляльки з’єднувалися вузликами.

Загалом процес створення ляльки майстрині називають «кутанням» і це не дивно, адже він дуже схожий на сповивання маленької дитини. Задля того аби готова лялька виглядала гарно та яскраво в давнину шматки тканини підфарбовували та розмальовували натуральними барвниками. Тряпчана основа мотанки символізує дух та мудрість предків. Якщо подивитися на загальний вигляд таких іграшок, то мотанки мали гарно виражену голову, а тулуб, руки та ноги мають більш схематичний вигляд. Разом з тканиною використовували й інші натуральні матеріали, наприклад льняні нитки, з них виготовляли волосся. Як такового виразу та звичних рис обличчя лялька не мала. На лицях деяких вишивали або викладали нитками хрест – давній символ сонця у слов’ян. Точного визначення чому ляльки-мотанки не мали вражених обличь немає, однак більшість вчених та дослідників сходяться в думці що очі такі собі «двері» між реальним та потойбічним. Недоброго ока завжди боялися, а ще побутувало переконання що саме через очі в ляльку може підсилитися усяка нечисть.

Кожен елемент одягу ляльки-мотанки для наших пращурів мав символічне значення: спідниця символізувала землю, сорочка — три часи: минулий, теперішній та майбутній, а хустка або стрічка — зв’язок із небом.

Наші пращури вважали мотанку символом жіночої мудрості, надійним оберегом у дорозі, берегинею роду, посередником між живими та ще ненародженими. 

Пейзаж - це опис природи

        Ви були в лісі, коли там панує зима? 

    Не кожного року о такій порі ліс буває таким красивим, нині він незвичайний — чарівливий. Заходиш у це царство неземної краси й опиняєшся в полоні дивовижних вражень, коли навіть слова сказати не можеш голосно, аби не сполохати якогось дива. Он дерева набрали на своє гілля стільки пухнастого снігу, що здається не витримають дрібненькі галузки, і зрине вниз білий водоспад. Усі дерева, кущі стоять припорошені сніжинками, ніби готуючись до якогось балу. Хочеться розмовляти пошепки. Та снігурі зовсім на це не зважають, їм приємно перелітати з гілки на гілку й струшувати сніг. Білочки теж вискакують на прогулянку, щоб розвеселити себе й довколишніх птахів, які відразу злітають, якщо десь осиплеться сніг. І ліс наповнюється поодинокими звуками, такими ніжними й неповторними, ніби сама природа щось шепоче. Десь пташка обізветься, десь прошелестить сніг, сиплючись до підніжжя дерев. 

        Так приємно стояти й слухати ліс!