Аудіювання, 7 клас

 Контрольне аудіювання 7 клас. Пісня в Шевченковому житті

Народною піснею починається життя Тараса Григоровича Шевченка, нею визначається коло музичних явищ, яке його оточувало, у ній – його натхнення, велич і вічність. Вона змалку живила Тарасову уяву, через неї пізнавав він сучасне й минуле свого народу, його думи, прагнення, боротьбу проти національного й соціального гніту. Народна пісня була для нього розрадою, супутницею, порадницею і в не меншій мірі – об’єктом гарячого мистецького зацікавлення й дослідження. 

Був Шевченко натурою вельми музикальною, мав добрий голос, чудову пам’ять і неабиякий музичний слух. Дослідники життя й творчості поета одностайно зазначають, що вже малим хлопчиком, тільки зачувши нову пісню, він одразу, без найменшого зусилля переймав її слова й мелодію. 

Шевченко без пісні не міг жити. У раннім дитинстві він слухав журні пісні, що їх співала мати, а після її смерті – сестра Катерина. Найдужче враження справляли на нього ті народнопісенні твори, що мотивами сирітства були співзвучні його жорстокій долі. Він завше співав їх сам, бо в них жили спомини про нужденне село, власне дитинство, першу любов. 

Проте в народній пісні знаходив Шевченко не лише розраду, в ній була ще й мудрість народна й велика правда – найдорожче, до чого змалку він поривався й чим живилася впродовж усього життя його геніальна творчість. У пісні, зазначав поет, «святу правду проголошує сам народ». 

Від батька-чумака перейняв Тарас низку чумацьких пісень, тематично близьких до наймитських та сирітських. З дитинства ж захоплювався думами і піснями про героїчне минуле українського народу: його боротьбу з турецькими й татарськими нападниками, польськими феодалами, славну Коліївщину – народне повстання 1768 року на чолі з Максимом залізняком та Іваном Гонтою. Столітній Тарасів дід Іван, який знав особисто багатьох учасників повстання, був для нього першоджерелом відомостей про ті історичні події, живим літописом героїчного й драматичного минулого. Дід знав багато пісень та дум, у яких кобзарі славили героїчний дух народу, і Шевченко ввібрав ті твори в серце як неоціненний спадок. 
Пісні – витвір народного генія, я них – народна душа й народне життя. Поставало воно щоразу поетові з пісень тяжким явом. Скільки гніву, протесту нагромаджувалося в його вразливім серці при однім лише спомині про кривди й знущання, що їх терпів рідний народ і він сам. 

Як уже зазначалось, Шевченко мав добрий музичний слух і приємний голос – «баритон з високими теноровими нотами» оксамитового тембру, дуже любив співати і, за свідченням сучасників, «завжди вкладав всю силу у своє виконання народних пісень». Так на весіллі О. Білозерської, української письменниці, що виступала під псевдонімом Ганни Барвінок, Шевченко зачарував співом геть усіх гостей. Співав одну із своїх улюблених пісень «Ой зійди, зійди ти, зіронько, та вечірняя». П. Куліш писав у мемуарах про спів Шевченка: «… такого або рівного йому співу не чув я ні в Україні, ні по столицях. Поривались разом усі розмови й між старими, й між молодими. Посходились з усіх світлиць гості до зали, мов до якої церкви. Пісню за піснею співав наш соловей, справді, мов у темному лузі, серед червоної калини… І, скоро вмовкав, зараз його благали ще заспівати, а він і співав людям на втіху, а собі ще й на більшу». Світове значення Шевченка усвідомлювалося прогресивною культурною громадськістю ще за його життя також поза межами Росії. Музику на вірші поета писали майстри різних країн і народів. Проте найглибшим і найбільш всеосяжним інтерпретатором творів одного автора у світовій музичній творчості слід назвати основоположника української класичної музики Миколу Віталійовича Лисенка. Його цикл, що носить назву «Музика до «Кобзаря» Шевченка», обіймає 87 вокальних творів. М. Лисенко написав на Шевченкові слова 16 солоспівів, 19 хорів, 9 вокальних ансамблів і 3 кантати. 

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДО ТЕКСТУ
1. Який вид усної народної творчості був для Т.Г. Шевченка «розрадою, супутницею і порадницею»: 
а) народна казка; б) народна пісня; в) народна дума; г) народна драма? 
2. Яка автобіографічна деталь свідчить, що Т. Шевченко був натурою музикальною: 
а) тільки зачувши нову пісню, переймав її слова й мелодію; 
б) співав у церковному хорі; в) збирав фольклор; г) грав на кобзі. 
3. Назвіть перших виконавців народних пісень у житті Тараса: 
а) кобзарі; б) лірники; в) чумаки; г) мати і сестра. 
4. Який вид суспільно-побутових пісень був співзвучний його жорстокій дитячій долі: 
а) сирітські; б) кріпацькі; в) наймитські; г) рекрутські. 
5. У пісні, зазначав поет, «святу правду проголошує сам…»: 
а) поет; б) виконавець; в) народ; г) композитор. 
6. Які пісні перейняв Тарас від батька: 
а) чумацькі; б) солдатські; в) наймитські; г) рекрутські. 
7. Столітній дід Іван був для Тараса першоджерелом: 
а) обрядових пісень; б) історичних пісень; 
в) коломийок; г) суспільно-побутових пісень. 
8. Шевченко мав добрий музичний слух і приємний голос: 
а) баритон; б) тенор; в) бас; г) сопрано. 
9. Пісня, яка за свідченням сучасників, була у поета улюбленою: 
а) «Ой не жур мене, моя мати»; б) «Нема і світі грішнім нікому»; 

в) «Ой зійди, зійди ти, зіронько»; г) «Тяжко-важко в світі жити». 
10. Основоположником української класичної музики є: 
а) М. Лисенко; б) М. Глінка; в) М. Вербицький; г) К. Стеценко. 
11. Кому належить першість найбільш всеосяжного інтерпретатора творів одного автора у світовій музичній творчості: 
а) Л. Бетховену; б) Ф. Шуберту; в) М. Лисенку; г) Р. Шуману. 
12. Скільки творів М. Лисенка входить до циклу «Музика до «Кобзаря» Шевченка»: 
а) 87; б) 56; в) 19; 77?

Чому хвойні дерева не скидають на зиму свого листя?

(Легенда)

Було це під осінь. Пташки відлітали у вирій. Одна пташка скалічила собі крильце і не могла відлетіти. Вона залишилась одна і мусила перебути зиму в нашім краї.

— Найкраще мені буде у лісі,— думає пташечка. — Деревина має гарне, густе листя, допоможе мені і дасть раду, як і що робити, коли сніги випадуть і мороз потисне.

Першим ділом вона звернулась до берези.

— Прекрасна березо,— сказала пташечка,— у мене зламане крило, дозволь мені оселитися у твоїх гілочках.

— Ні,— відповіла береза. — Ми тут у лісі маємо своїх лісових пташок, яким мусимо допомагати.

Пішла пташечка до дуба просити про допомогу. Дуб також відмовив їй. Він боявся, що пташечка поклює жолуді.

Просила пташечки й інші дерева, але всі вони не прийняли її під свій захист. Зажурилася вона, вирішила піднятися високо у небо.

Аж тут почувся голос:

— Пташко, куди ти хочеш летіти?

— Я й сама не знаю куди, голод і холод докучають мені,— відповіла пташечка.

— Тоді йди до мене,— сказала ялинка. — Глянь, ось гілочка, тут буде тепло, можеш сидіти на ній цілу зиму.

— І я тобі допоможу,— відізвався ялівець. Можеш ласувати цілу зиму моїми ягодами.

Так оселилась наша пташечка на гілочках привітної ялинки, а ялівець годував її своїми ягодами.

Одного дня подув вітер, заморозив листя. Усі дерева стали сумні, втратили зелені листочки.

— Чи можу я заморозити листя всіх дерев? — спитав вітер Мороза, який володів землею.

— Ні,— сказав зимовий цар. — З дерев, які дали бідній пташині притулок, не можна листків струшувати.

І від того часу з ялини, сосни, ялівцю не опадає листя. Стоять вони вічнозеленими і влітку, і взимку, захищають птахів від негоди. 

(273 слова)

Тестові завдання

1. Де оселилася пташка?

а) На дубі;

б) на ялинці;

в) на березі.

2. До кого в першу чергу звернулася пташка?

а) До осики;

б) до клена;

в) до берези.

3. Хто годував пташку своїми ягодами?

а) Ялівець;

б) калина;

в) горобина.

4. На яких деревах вітер не заморозив листя?

а) Які мали гарні листочки;

б) не заморозив на жодному дереві;

в) які дали пташині притулок.

5. Чому пташка не полетіла у вирій?

6. Які дерева проявили доброту?