Шарлотта Бронте "Джен Ейр"

1. Жіноча тема в літературі романтизму

Одним із досягнень доби Просвітництва стала більша доступність освіти для жінок. Проте участь жінок у культурному житті все ще була великою рідкістю та сприймалася як виняткове явище. Однак у ХІХ ст. жінки стають активними учасницями європейського культурного процесу: науковицями, письменницями тощо. 

У центрі їхньої літературної творчості  - образи самодостатніх, розумних, талановитих жінок. 

Найвідоміші серед них Джен Остін, Жорж Санд та Шарлотта Бронте. 

2. Біографія

Шарлотта Бронте (п.п.ХІХ ст) — англійська письменниця. 

Народилася в багатодітній сім'ї священника, мала чотирьох сестер та брата. Батько був суворою людиною похмурої вдачі. Мати померла, коли Шарлотті виповнилося п'ять. 

Через брак коштів, не маючи змоги найняти гувернантку для дітей, батько 1824 року віддав чотирьох старших сестер до благодійної школи для дочок духівництва в Кован-Бріджі. Втім, Шарлотта провчилась там тільки рік: 1825 в школі спалахнула епідемія тифу через погане харчування й антисанітарні умови. Від тифу померла старша, 12-річна сестра Марія. Батько повернув дітей додому, однак це не врятувало 11-річну Елізабет, яка померла за кілька місяців від туберкульозу, яким, ймовірно, теж заразилась у школі. 

Після повернення з Кован-Бріджа дев'ятирічна Шарлотта лишилася найстаршою з діте, тож змушена була взяти на себе обов'язки господині в родинному домі. Лише через шість років, 1831 року сестри вступили до школи в Ро-Геді. Навчання в Ро-Геді, теж нетривале, завершилось 1832 року, але вже у 1835-му Шарлотта повернулася до рідної школи вчителькою і пропрацювала там до 1839-го. У травні того року вона влаштувалась гувернанткою в сім'ю Сіджвіків, однак господарі дому ставились до Бронте принизливо, як до рабині, а вихованець — Джон Бенсон Сіджвік — одного разу пожбурив у неї Біблією. Вважають, що саме з нього Шарлотта Бронте списала героя роману «Джен Ейр» Джона Ріда. 

Гувернанткою пропрацювала два роки, до 1841 року. Отримавши після смерті тітки невелику спадщину, Шарлотта з сестрою Емілі вирушає навчатися до Брюсселя. З 1842 по 1844 рік сестри вивчали французьку й німецьку, при цьому для оплати навчання Шарлотта одночасно викладала англійську в пансіоні, а Емілі — музику. Під час навчання Бронте закохалась в одруженого вчителя пансіону, але роман не отримав розвитку. 1845 року сестри Бронте здійснили давню спільну мрію, заради якої так важко працювали і вдосконалювали знання, — відкрили школу для дівчат в рідному місті (на той час їхня сім'я переїхала до Геворта). Майбутнім вихованкам пропонували вивчати широкий на той час перелік дисциплін: англійську граматику, арифметику, французьку, німецьку, латинську мови, історію, географію, музику і малювання. Однак сестрам не пощастило залучити жодної учениці. На додаток батько втратив зір, а брат почав пиячити. Ці причини спонукали сестер шукати інших шляхів для творчої реалізації. Сестри взялися за літературну творчість. 1847—1849 роки стали вершиною творчої кар'єри Шарлотти Бронте, попри смерть у цей час обидвох сестер і брата. 

Успіх перших романів Шарлотти Бронте відкрив їй шлях до вищих світських кіл. 

1854 року, попри хворобу, одружилася з помічником батька, дияконом Артуром Беллом Ніколлсом. Після 9-ти місяців шлюбу, 30 березня 1855 року вагітна Шарлотта Бронте померла у 38 років.

3. Творчість

Шарлотта Бронте, як і сестри та брат, рано виявила мистецькі здібності. Всі діти Бронте полюбляли літературу і музику. Шарлотта, Емілі та Анна - усі троє стали романістками. 

Шарлотта Бронте почала з поетичних творів. Перший критичний відгук був порадою Шарлотті назавжди облишити мрію про літературну кар'єру, «бо це відвертає жінку від виконання сімейних обов'язків». Перший роман Шарлотти "Вчитель" також був відкинений, але наступний - "Джен Ейр" приніс славу і був перекладений багатьма європейськими мовами. 

4. "Джен Ейр"

Жанр - роман. Частково біографічний. 

Книга оповідає про непросту долю сироти із сильним, незалежним характером, про її дитинство, дорослішання, пошук свого шляху й подоланні перешкод, що встають на цьому шляху.

План

1. Маленька Джейн Ейр втрачає батьків і переїжджає до будинку свого дядька. Згодом помирає і він. 

2. Джейн Ейр потрапляє в Ловудську школу для дівчаток. Умови утримання там жахливі. 

3. Від сухот помирає подруга Джейн — Елен Бернс.

4. Закінчивши школу, Джейн працює там вчителькою. Але вона прагне змін, тому дає оголошення в газету і влаштовується гувернанткою в маєток Торнфілд. 

5.  Учениця Джен — маленька Адель, вихованка господаря маєтку містера Едварда Рочестера. 

6. Скромний характер Джейн Ейр зацікавлює Рочестера. Вони проводять за розмовами багато часу.

7. Рочестер збирається одружитися з красунею Бланш Інгрем. Джен засмучена, бо закохалася у нього.

8. Рочестер зізнається Джен у коханні та пропонує одружитися. Джен погоджується.

9. Під час вінчання стає відомо, що Рочестер вже має дружину.

10. Джейн тікає з Торнфілду.

11. Повернення Джен до Торнфілду. Рочестер та Джен одружуються.

Головну героїню змальовано як маленьку на зріст, худорляву, бліду, непривабливу дівчинку, дуже сором'язливу ззовні, але із незалежним характером і живим розумом. 

Автобіографізм у творі:

1. Риси зовнішності та характеру головної героїні цілком відповідають зовнішності й вдачі самої Шарлотти Бронте, яке все життя мала не надто міцне здоров'я, ніяковіла в присутності сторонніх, але вирізнялась працьовитістю, вольовим характером, внутрішньою незалежністю.

2. Епізод, в якому кузен Джейн Ейр жбурляє в неї книжкою, узятий із викладацької практики Шарлотти Бронте. 

3. Опис поганих умов проживання в Ловудській школі відповідає навчанню Шарлотти Бронте в школі в Кован-Бріджі. 

4. Вибір праведного і смиренного життя у романі невдовзі винагороджується отриманням багатої спадщини від дядька, причому Джейн Ейр поділяє її зі своїми кузинами і кузеном, таким чином отримуючи на додачу до багатства і справжню родину. В своєму житті Шарлотта Бронте із сестрами також отримала спадщину від тітки і якраз в той час, коли не мала грошей на заснування власної школи. 

Особливості роману:

1. Автобіографізм

2. Байронічний герой (Едвард Рочестер)