Тужлива пісня

 Спускається на степ тихим маревом ніч. Ховаються кудись останні шуми й гуки спекотної літньої днини. На заході ще палає червоне, як кров, зарево, а над ним у темряві неба, немов жарина в попелі, запалюється вже вечірня зоря. Місяць, що перше висів сірою, малопомітною плямою, ожив і засвітився білим вогнем.

Лине з неба тихе світло, затоплює все на землі. Над степом легенькою тінню майорить незрячий сон.

Ніч зійшла.

Маленькою хмаринкою темніє над глибоким яром закинутий у степу хуторець.

Видніються у промінні хатки. До яру потягнулися довгі тіні.

Тихо в хуторі, мов у скам’янілому царстві із давньої казки.

Серпи, коси, збруя — усе мертво лежить коло хат, немов ті цяцьки, що перед сном порозкидали малі діти. По дворах манячать стіжки свіжої пашні, мало не поруч з хатами тягнуться ниви з блискучою стернею.

Розкошами, красою віє над степом...

У яру тихо й сумно. Світить над ним місяць. Із темряви виринають воли. Спочатку чути їх пирскання, а тільки потім – видно самих. За волами виринає неясна розхристана постать.

На голові в неї наверчене жмутом якесь ганчір’я, на ногах великі мужичі чоботи, а в руках — батіг. З купи ганчірок визирає мармурове дівоче личко з дуже великими пречудними очима. Дівчина притулилася плечем до стовбура. Очі в неї склепилися, руки опустились, як у сонної. Затремтіло повітря, і зграї срібних звуків полетіли яром та степом. Залунали слова пісні.

Ввижається бідній дівчині в старих лахміттях, що не наймичка вона, не сирота... Вона дочка багатого батька. У неї шовком шиті сорочки, дорогії килими, дукачі срібні... Та не милі їй вони, бо не хоче її любити козак молодий. А той козак — такий хлопець, яких уже немає тепер: він у пишному вбранні, що сяє, як сонце. Під ним грає кінь вороний, а в того коня горять на ногах золоті підкови і сріблом виблискують стремена. Сидить козак на коні перед нею, хороший і вільний, як вітер степовий, а вона стоїть перед ним засмучена та стиха докоряє йому…

Тужить, розливається голос наймички, і лунає сонним степом оповідання про дівчину та зрадливого козака.