Гординя

 Якщо ви хочете з’ясувати, скільки у вас гордині, то найпростіший спосіб це зробити – по­ставити самому собі таке запитання: "Наскільки мені не до вподоби, коли мною гребують, або свідомо не звертають на мене уваги, або пхають носа у мої справи, або ставляться до мене поблажливо, або переді мною вихваляються?”.

Річ у тім, що гординя кожної людини змагається за першість з гординею усіх решта. Приміром, на вечірці я планував бути в центрі ува­ги, і саме тому мене так дратує, що увагу привертає хтось ін­ший. Словом, найшла коса на камінь. Тут треба наголосити, що гордині дух суперництва властивий з огляду на саму її сутність і природу, тоді як інші пороки вступають у суперництво лише, скажімо, випадково, коли так складаються обставини. Просто чимось володіючи, гординя насолоди не відчуває, а тішиться лише тоді, коли має чогось більше, ніж хтось інший.

Ми ка­жемо зазвичай, що люди пишаються своїм багатством, розу­мом чи вродою, та це не так. Насправді вони пишаються тим, що багатші, розумніші чи вродливіші за інших. Якби всі ста­ли однаково багаті, розумні чи вродливі, пишатися було б ні­чим. Гординю пробуджує в нас саме порівняння, усвідомлен­ня того, що ми перевершили решту. Там, де зникає суперни­цтво, зникає і гординя. Тому я й стверджую, що гордині дух су­перництва властивий по суті, за визначенням; з іншими ж по­роками це не так. Статевий потяг може призвести до суперни­цтва двох чоловіків, які поклали око на одну й ту саму дівчину. Та це лише випадковість; так само їм могли сподобатися і різ­ні дівчата. Проте гордий чоловік відіб’є у вас дівчину не тому, що вона йому подобається, а лише для того, щоб самому собі довести: він кращий за вас.

Просто християнство