Квінт Горацій Флакк та Публій Овідій Назон

 1. Квінт Горацій Флакк (І ст.до н.е.). Життя і творчість

Поет "золотої доби" римської літератури, разом із Вергілієм і Овідієм, один із найуславленіших авторів світової літератури.

Горацій народився на півдні Італії. Завдяки зусиллям батька, отримав гарну освіту, завершивши її в Афінах. Став на сторону заколотників Брута, у 22 роки одержав чин військового трибуна і супроводжував Брута в Малу Азію. Вирішальну роль у його подальшому житті відіграло знайомство з Меценатом, який став не лише другом, а й захисником поета, увів його до літературних і поетичних кіл Риму, а в 33 р. до н.е. горацій отримав від Мецената невелику садибу, що вирішило його матеріальні проблеми.

Перша книга "Сатир" Горація (сам він називав її "Бесідами") складалася з десяти віршів; друга ("Епізоди" з 8 сатир та 17 коротких віршів); "Оди" - 88 віршів, розділених на три книги; "Послання" - 20 листів філософського змісту. 

Популярність повернулася до Горація після створення ліричних творів на замовлення імператора Августа. Хоч тональність творів сповнена відвертих лестощів, проте на пропозицію Октавіана Августа зайняти місце його особистого секретаря Горацій відповів відмовою.

У 8му році до н.е. помер Меценат, а через два місяці після нього й Горацій. Вони поховані поруч.

"До Мельпомени"

Одою "До Мельпомени" Горацій започаткував традицію підбивати підсумки творчого шляху. 

Поет наголошує, що є пам'ятники, яким не загрожують ані дощі, ані вітри, такі пам'ятники лишаються у пам'яті людей. 

У оді поет згадує й автобіографічні відомості: "Я - славний з убогого", нагадуючи цим про своє низьке походження. Також говорить Гомер і про те, що він перший почав складати латиною вірші у стилі Давньої Греції.

Гомер у своїй оді говорить про безсмертність душі поета й про те, що житиме доти, доки житиме Рим; тому слава поета вища за славу імператора.

2. Публій Овідій Назон (43 р. до н.е. - 17(18) р. н.е.)

Останній з великих поетів "золотої доби" римської літератури. Його твори мали суттєвий вплив на пізнішу європейську літературу від Середньовіччя і до сьогодні.

Згідно з автобіографічним твором "Скорботні елегії", народився у забезпеченій провінційній сім'ї. Здобув звичайну для того часу риторичну освіту. Виявив неабиякі здібності до ораторського мистецтва й спочатку зайнявся політикою, але потяг до віршування взяв гору.

Будучи забезпеченим і вільним від державної служби, вів у Римі легковажне життя, яке й проповідував у своїх творах. У 8р.н.е. Август дав розпорядження про висилку Овідія із Риму в місто Томи. Причиною стала образа імператора: Овідій видав поему "Наука кохання", яка випадково збіглася зі скандалом стосовно подружньої невірності дочки імператора Юлії.

Овідій у листах до дружини, друзів та самого императора часто просив про помилування, але його прохання залишалися без відповіді. У засланні Овідій і помер.

Творчість Овідія поділяється на три періоди:

Перший - приблизно до 2 р. н.е.. Це твори, присвячені коханню.

Другий - перші роки н.е. Заслання поета. Овідій намагається вихваляти імперію. "Метаморфози" є головним твором цього періоду. Овідій перед своїм засланням у відчаї спалив рукопис, але він зберігся завдяки тому, що деякі списки зберігалися у друзів поета. Сюжет "Метаморфоз" є всією античною міфологією, яка викладена систематично й, по можливості, хронологічно. 

Третій період творчості - "Сумні елегії", що складаються із п'яти книг.