Навчання у воєнні дні (Learning in war time, 1939).К.С.Льюїс

 До того, як стати християнином я навряд чи зауважував собі, що життя людини після навернення неминуче складається з тих самих речей, що й раніше: можна сподіватися, що вони набувають нового духовного виміру, але все ж це ті самі речі. До того, як піти на минулу війну, я очікував, що моє життя в окопах буде якимось неосяжним чином, складатися виключно з війни. Але в дійсності я побачив, що чим ближче ти до лінії фронту, тим навкруги менше чути про домовленості між союзниками та хід бойових дій. І мені приємно було взнати, що Толстой, в найвеличнішій з коли-небудь написаних книг про війну, говорить про те ж саме - як і, по своєму, "Іліада". Ні навернення, ні вступ на військову службу не скасовують нашого звичного життя. Християни і військові не перестають бути людьми: уявлення невіруючого про релігійне життя і цивільного про військову службу мають мало спільного з дійсністю. Якщо в тому чи іншому випадку вам вдасться відмовитися від ваших інтелектуальних чи естетичних зацікавлень, то ви всього-навсього зміните хорошу культуру на погану.  Ні в церкві, ні на фронті ви не перестанете читати: просто замість хороших книг будуть гірші. Переставши думати мудро, ви станете думати нерозумно. Відмовившись від естетичних задоволень, ви зануритеся в задоволення тілесні. Саме так виглядає аналогія між претензіями релігії і війни: ні те, ні інше для більшості з нас не скасовує того життя, яке ми провадили перш, ніж стати під їхніми прапорами. Але ті претензії правомірні з різних причин. Війна не зможе захопити всю нашу увагу, тому, що вона - вичерпна, а тому не може своєю сутністю підтримувати повноцінне буття людської душі.

Навчання у воєнні дні (Learning in war time, 1939)

#lewisdaily