Переказ, 6 клас
Незвичайна кімната
Бабуся Катря мовчки провела дівчат через скляну веранду до передпокоїв, а потім – до їхньої кімнати. Підлога в будинку була застелена ретельно виметеними килимками та доріжками.
Мілана заходилася роздивлятися кімнату, а Зоряна підскочила до ліжка, що стояло праворуч круглого, покритого вишитою скатертиною столу, й виголосила:
- Я буду спати тут!
-А я тут, - кинулася Мілка до другого ліжка. Хоча могла й не встрявати в естафету, тут же тільки два ліжка. На кожному по стосу подушок – від великої до найменшої. Ці стоси прикриті відрізами мереживного тюлю.
Ошатна, світла, чиста кімнатка. Вікно завішене прозорими фіранками. А зверху шторки – теж із вишиванням: братчики, здається. Як тут цікаво: усе таке чепурне, незвичне! Пічечка викладена темно-коричневими кахлями – ну копія плиток шоколаду. А на столі в темно-синій вазі стоять жовтаві чорнобривці. Це так не схоже на кімнату Мілани з рожевими французькими шторами, розкладним диваном і біло-перламутровим пеналом для одягу й книг.
Шкода, що не було шафи. Куди ж повісити свій одяг?
Мілана звела очі догори й побачила над ліжком чорно-білий портрет. Носата жінка з примруженими очима дивилася на неї так, як дивляться відьми на своїх жертв. Такий проникливий погляд, що здається: вона знає все.
Коментарі
Дописати коментар