6 клас, переказ з елементами опису місцевості

         Женя вийшла на ганок школи, глянула вздовж вулиці і стиха охнула. Ви тільки подивіться, який сьогодні день, яка погода надворі! Жовтень прийшов у місто! Пора падолисту! Ані найменшого вітру, ні подиху. Лагідне сонце золотить все навкруги: і повітря, і дерева, і дахи будинків, і тротуари. Каштани, берези, клени одяглись у найрозкішніше вбрання. Місто з головою тонуло в різнобарвному листі. 

         У ці теплі дні, пронизані сонцем, обличчя людей світилися лагідним сяйвом осені. У парках бродили зачаровані фотографи, ловили об’єктивом верхівки тополь, вибирали кадр для запізнілого жучка-сонечка на розімлілому стеблі чубатої айстри.

         На першій же алейці Женя зупинилася. Мамочко! Листя – по самі коліна. Дівчина підсмикнула рюкзачок і пішла, збиваючи ногами шамкотливий вихор. З іншого кінця скверу чулися крики, сміх, вигуки. Гляньте, та це ж їхній клас розважається! Хлопці гасали підскоком і падали сторчма у кленові купи. Дівчата набивали сумки листям і хвалилися одна перед одною тим добром.

          Із хлопчачого боку особливий рух. Там іде баталія. Спочатку каштанами, далі розгорілася рукопашна сутичка, і важко було розібрати, хто кого боре. З кучугур листя виглядали то чиїсь п’яти, то голова, то голова і п’яти разом.

          Усе зупинилося раптово. Перед очима гравців робилося щось непевне. У великій кучугурі відбувався незрозумілий рух. Листя дибилося, шаруділо, вихрилося. Хто там? Кіт? Їжак? Лисиця? Хлопці навперебій кинулися урозтіч.

 

За В. Близнецем